Лео Сілард

Лео Сілард (англ. Leo Szilard, угор. Szilárd Leó, трапляється також написання Сцилард; 11 лютого 1898(18980211), Будапешт, Австро-Угорщина — 30 травня 1964, Ла-Хойя, Каліфорнія, США) — американський фізик угорського походження.

Лео Сілард
угор. Szilárd Leó
Народився 11 лютого 1898(1898-02-11)
Будапешт, Австро-Угорщина[1]
Помер 30 травня 1964(1964-05-30) (66 років)
Ла-Хоя, Сан-Дієго, Каліфорнія, США
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Керепеші : 
Місце проживання Угорщина
Німеччина
США
Країна  Угорщина
 Німеччина
 США
Національність угорець
Діяльність фізик-ядерник, винахідник, фізик, інженер, викладач університету, письменник наукової фантастики
Alma mater Берлінський технічний університет
Гумбольдський університет
Галузь атомна фізика, молекулярна біологія і фізика
Заклад Гумбольдтський університет Берліна, Берлінський технічний університет, Колумбійський університет, Чиказький університет і Брандейський університет
Науковий керівник Макс фон Лауе
Членство Американська академія мистецтв і наук, Американське фізичне товариство[2], Emergency Committee of Atomic Scientistsd і Національна академія наук США
Відомий завдяки: ядерна ланцюгова реакція
петиція Сіларда
Кобальтова бомба
У шлюбі з Gertrud Weiss Szilardd
Нагороди
 Лео Сілард у Вікісховищі

Лео Сілард відомий своїми працями в галузі ядерної фізики. 1934 року виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під впливом нейтронів, який став відомий як ефект Сіларда — Чалмерса. 1939-го разом з іншими показав можливість здійснення ланцюгової ядерної реакції при поділі ядер урану. Разом з Енріко Фермі визначив критичну масу 235U і взяв участь у створенні першого ядерного реактора. У 1942–1946 рр. як співробітник Металургійної лабораторії Чиказького університету брав участь у «Мангеттенському проєкті».

Життєпис

Закінчив Берлінський університет.

1926 року спільно з Альбертом Ейнштейном запропонував варіант конструкції абсорбційного холодильнику. 1928-го запропонував ідею лінійного резонансного прискорювача. В 1929 році запропонував ідею циклотрону. 1934-го запропонував принцип автофазування.

1934 року у виявив ефект руйнування хімічного зв'язку під дією нейтронів, що здобув популярність як ефект Сіларда — Чалмерса.

В 1939 році обґрунтував можливість розвитку в урані самопідтримуваної ядерної реакції при поділі ядер урану. А також одним з перших довів, що в процесі ділення ядер урану випромінюються вторинні нейтрони. Спільно з В. Зінном отримав значення середнього числа вторинних нейтронів на один акт поділу.

В 1942—1946-х як співробітник Металургічної лабораторії Чиказького університету брав участь в Мангеттенському проєкті. У 1945 році підписав звернення до влади США («Звіт Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст.

Сілард також є автором збірки наукової фантастики «Голос дельфінів та інші оповідання» (1961).

Примітки
  1. Силард Лео // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. NNDB — 2002.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.