Лесевицькі

Лесевицькі (рід)
Рід	Лесевицькі
Титул	Козацькі полковники, Козацька полкова старшина, Дворяни Російської імперії
Період	з XVII ст.
Держава	Охтирський слобідський козацький полк, Московське царство, Російська імперія
Споріднені роди	Полуботки
Військова діяльність	Керування Охтирським полком, полкові старшини.
Релігійна діяльність	забудова храмів
Військові нагороди	похвальні грамоти від російських імператорів

Лесевицькі - слобідський козацький старшинський і російський дворянський рід. Представники цього роду були полковниками Охтирського слобідського козацького полку, та полковою старшиною. Були свояками Полуботків [1].

Родина з’явилася на Слобожанщині коло 1645-1647 років, серед 1247 родин, які переселилися з Правобережжя, та оселилися по берегах річок Охтирки, Харкова та Дінця. Це переселення відбувалося до 1648 року. З відомих переселенців того часу були такі родини як Донці-Захаржевські та Кондратьєви.[2] [3]

Декілька представників родини були полковниками Охтирського слобідського козацького полку, а також були старшинами цього ж полку.

Після скасування полкового устрою Слобідської України у 1765 році ввійшли до складу загальноімперського дворянства.

Представники роду

Лесевицький Леонтій (?–1715—?) — полковий суддя Гадяцького полку за полковництва Івана Чарниша [4].
Лесевицький Леонтій Степанович (?-1704-1709-?) — полковий суддя Охтирського полку. Вказаний як полковий суддя у переліку старшин полку в 1704 році.[5]
- Лесевицький Олексій Леонтійович (?-1724-1744–?) — полковник Охтирського полку в 1724–1735 роках. Син охтирського полкового судді Леонтія Степановича. У 1735–1744 роках бригадир Слобідських козацьких полків. За його наказом у 1737 році було зведено кам’яний Охтирський Успенський храм. [6] [7]
  - Лесевицький Омелян Олексійович — капітан
    - Лесевицький Степан (Стефан) Омелянович (?–1765-1797-?) — останній полковий обозний Охтирського полку (до 1765 року). Один з трьох полкових старшин (ще перейшли полковник Михайло Боярський та полковий хорунжий Михайло Линецький), що перейшли до новоутвореного Охтирського гусарського полку. Отримав імперський чин cекунд-майора, ставши керівником ескадрону [8]. Невдовзі вийшов у відставку, не маючи змоги служити під керівництвом Подгорічані (керівник полку) [9]. Краснокутський повітовий маршалок шляхти (1780-1783, 1783-1786). Поміщик у слободі Стара Іванівка (Охтирського повіту). Побудував у 1797 році дерев’яний Преображенський храм.[10]
  - Лесевицький Іван Олексійович (?–1751) — полковник Охтирського полку в 1735–1751 роках. Син полковника Охтирського полку Олексія Леонтійовича. У 1735 році брав участь в боях проти Ногайської орди. У1736 та1739 роках брав участь у Кримських походах. [6]
  - Лесевицький Костянтин Олексійович (?–1756) — полковник Охтирського полку в 1751–1756 роках. [11]
  - Лесевицький Георгій (Юрій) Олексійович (?–1758) — полковник Охтирського полку в 1756–1758 роках.
- Лесевицький Леонтій Леонтійович (XVIII ст.) — син охтирського полкового судді Леонтія Степановича
- Лесевицький Олександр Леонтійович (?-1711-?) — полковий писар Охтирського полку (коло 1711 року), син охтирського полкового судді Леонтія Степановича.[12]
  - Лесевицький Андріян Олександрович (?-1765-1792-?) — підпрапорний за часів розформування Охтирського полку (1765 року) [13]. Секунд-майор (1789). Охтирський повітовий маршалок шляхти (1786-1789, 1789-1792)

Невпорядковані представники родини

Лесевицький Роман Дмитрович (?-1861-1879-?) – Губернський секретар (1861) Зміївський повітовий маршалок шляхти (1870-1873, 1873-1876, 1876-1879). Мировий посередник від зміївського повіту (1861) при об’яві свобод.
Лесевицький Михайло Юрієвич (1786)-прапорщик. Депутат від Валківського повіту (1786) шляхетського зібрання з питань складання шляхетських родоводів. Що до зачислення в загальноімперський гербовник. (Краткій очерк Истории стор 56)
Лесевицький Микита (?-1765-?) — полковий підпрапорний Охтирського полку до 1765 року. Не перейшов до новоутвореного гусарського полку[14].
Лесевицький Михайло (?-1765-?) — за часів розформування Охтирського полку (1765 року), був малолітнім [15].
Лесевицький Олексій (?-1765-?) — полковий підпрапорний Охтирського полку до 1765 року. [16]

Маєтки

Сосонка - належав охтирському полковнику Олексію Лесевицькому (друга половина XVII століття).
Гавронці - були у власності полковників Охтирського полку Лесевицьких. Лесевицькі побудували в селі маєток, так званий «Червоний дім».

Примітки

Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.— С. 293.
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. - С.10
Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. —С.13— 366 с.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.— С. 287.
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.276-277
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.277
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т. III. Розділ «перелік храмів Харківської єпархії».
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— С.8— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— С.14— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)
Парамонов О.Ф. Православні храми Харківської губернії 1681-1917 р. Альбом-каталог — Харків: Вид. «Ома-Пак» (Харківський приватний музей міської садиби)-С.8- 347 с. – ISBN 978-966-8246-73-9
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.278
Лист до московського царя Петра Олексійовича від Слобідських козацьких старшин (1711 рік).
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №2, С.4)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №3, С.7)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №3, С.7)— 153с. (17с. додатків, 15 мап)
Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №2, С.5)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)

Джерела

Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта», 1993. — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918).
Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини 60-х років XVIII століття / Упорядн. С. Потапенко. — Харків, 2007. — 496 с. — ISBN 966-02-4132-1.
Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків: тип. М. Зільберберга, Рибна № 25.1885. — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року)
Маслійчук В. Л. Козацька старшина слобідських полків другої половини ХУІІ — першої третини ХУІІІ ст. / В. Л. Маслійчук. — Харків: ВД «Райдер», 2003. — С. 162–163.
Парамонов А. Ф. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007— 350 с. — ISBN 978-966-8246-73-9.
Перепис Охтирського слобідського козацького полку 1732 року. Серія «Слобідські родоводи»
Потто В. А. Історія Охтирського полку. — Санкт-Петербург, тип."Балашов і Ко",1902. — І, ІІ томи (рос.)
Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. — М., 1857—1859.
Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії. — Харків: Університетська друкарня, 1882. — 366 с.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.— С. 293.

[2] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. - С.10

[3] Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. —С.13— 366 с.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[4] Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.— С. 287.

[5] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.276-277

[:0-6] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.277

[7] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т. III. Розділ «перелік храмів Харківської єпархії».

[8] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— С.8— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)

[9] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— С.14— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)

[10] Парамонов О.Ф. Православні храми Харківської губернії 1681-1917 р. Альбом-каталог — Харків: Вид. «Ома-Пак» (Харківський приватний музей міської садиби)-С.8- 347 с. – ISBN 978-966-8246-73-9

[11] Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.-Т.I. Розділ «Охтирський повіт. Охтирка». С.278

[12] Лист до московського царя Петра Олексійовича від Слобідських козацьких старшин (1711 рік).

[13] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №2, С.4)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)

[14] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №3, С.7)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)

[15] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №3, С.7)— 153с. (17с. додатків, 15 мап)

[16] Потто В.А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, ІІ том — тип.«Балашов і Ко»,1902.— Додатки (додаток №2, С.5)— 153с. (17с. додатків, 15 мап) (рос.)