Лета
Ле́та (грец. Λήθη) — ріка забуття в Аїді. Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».
Лета — однойменний річковий бог у давньогрецькій міфології.
Лета — дочка Ериди, мати харит;
Давні римляни асоціювали із Летою португальську річку Ліма.
В образотворчому мистецтві
У 1880 році Джон Роддам Спенсер Стенхоуп намалював «Води Лета на рівнинах Елізіума», на якому зображені паломники, що подорожують до річки Лете.
Ескіз Ромейн Брукс 1930 року під назвою «Лета» зображує безгендерні фігури, які оточують жінку, що занурює ногу в річку забуття.
Гіпсова скульптура Сайруса Далліна «Ле Лета» 1903 року зображує богиню Лету, яка спить на ложі з маком і зрізаним деревом.
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Войтех Замаровський. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — ISBN 5-250-01575-1.
Посилання
- Лета // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 827-828. — 1000 екз.