Летичівський ґебіт

Лети́чівський ґебіт, Лети́чівська окру́га (нім. Kreisgebiet Letitschew) адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна з центром у Летичеві, яка існувала протягом німецької окупації Української РСР.

Kreisgebiet Letitschew
Летичівський ґебіт
Держава Німецька імперія
Райхскомісаріат Україна
Генеральна округа Волинь-Поділля
Уряд
 - Ґебітскомісар
Площа
 - Повна 1925[1] км²
Населення (1943)
 - Усього 111,352
Джерело: territorial.de

Історія

17 липня 1941 року Летичів захопили німецько-нацистські війська. 1 вересня 1941 опівдні[2] з Летичівського, Вовковинецького, Меджибізького і подільської частини Деражнянського районів тодішньої Кам'янець-Подільської області було утворено Летичівську округу (ґебі́т).

Нацисти влаштували у Летичеві єврейське гетто. У міському замку виник концтабір, де окупанти утримували євреїв міста. Наприкінці 1942 року біля передмістя Залетичівки нацисти знищили близько 7200 мешканців гетто.[3]

Станом на 1 вересня 1943 Летичівський ґебіт поділявся на 4 німецькі райони: район Вовковинці (нім. Rayon Wolkowinzy), район Деражня (нім. Rayon Derashnia/Podolien), район Летичів (нім. Rayon Letitschew) і район Меджибіж (нім. Rayon Medshibosh).[2]

У Летичеві виходив тижневик, який відомий під назвами «Летачівські вісті», «Летишівські вісті» або «Лятичівські вісті». Його редактором був Бачинський.[4]

23 березня 1944 року окружний центр Летичів зайняли війська Другого Українського фронту.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.