Лех Емфазій Стефанський

Перший етап здобуття освіти припав на Другу світову війну та період окупації Польщі — тоді Стефанський закінчив професійну школу хімії. Брав участь у Варшавському повстанні в лавах Армії Крайової під позивним Emfazy; з тих пір цей позивний став його авторським псевдонімом та частиною імені, яку він завжди застосовував, підписуючи книжки та публікації.

У 1965 закінчив навчання на режисерському факультеті Вищої театральної школи у Варшаві, у 1967 отримав диплом.[3] Працював у театрі (у 1954-55 разом з Мироном Бялошевським та Зигмунтом Герлінгом організував авангардний «Театр на Тарчинській» (пол. Teatr na Tarczyńskiej)),[4] у журналі Po prostu, писав книжки, статті, сценарії, був режисером вистав і перекладачем поезії та прози.[5]

Є співзасновником Польської церкви рідновірів, зареєстрованої у 1995 у реєстрі церков та інших релігійних організацій. За життя був також її головним жрецем.[6]

Важливе місце у діяльності Стефанського займали дослідження в галузі парапсихології та пов'язані з ними публікації. Він був одним з найбільш відомих польських парапсихологів, співзасновником і активним діячем Польського психотронного товариства (пол. Polskie Towarzystwo Psychotroniczne) та групи ATHANOR.

Помер 21 грудня 2010. 28 грудня 2010 був похований на Лютеранському цвинтарі у Варшаві.[7]

• Від магії до психотроніки (пол. Od magii do psychotroniki) (у співавторстві з Міхалом Комаром; інша назва — Ars magica)
• Lewitujący z Oćmawy
• Алхіміки (пол. Alchemicy)
• Білий пил (пол. Biały pył)
• Блакитний пес (пол. Niebieski pies)
• Wyrocznia Słowiańska

• Ballada młyńskiego koła (1971)
• Захисні кольори (1976)
• Голоси (пол. Głosy) (1980)
• Siedem życzeń (1984)
• Parę osób, mały czas (2005)

• Інтернет-база польського кіно FilmPolski.pl (пол.)