Леїн Вольдемар Петрович

Народився в родині залізничного майстра. З 1930 року разом із родиною проживав у місті Сталіно (Донецьку).

У 1938—1942 роках — студент електротехнічного факультету Донецького індустріального інституту.

У 1942—1943 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Демобілізований за станом здоров'я.

У 1943—1945 роках — студент Московського технологічного інституту легкої промисловості.

У 1945—1948 роках — начальник виробничо-технічного відділу, головний механік Ризької кондитерської фабрики «Лайма».

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1948—1949 роках — секретар комітету КП(б) Латвії Ризької кондитерської фабрики «Лайма».

У 1949—1950 роках — інструктор, заступник завідувача відділу Ризького міського комітету КП(б) Латвії.

У 1950—1952 роках — голова виконавчого комітету Красноармійської районної ради депутатів трудящих міста Риги.

У 1952—1956 роках — голова виконавчого комітету Лієпайської міської ради депутатів трудящих Латвійської РСР.

У 1956—1958 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПРС.

У 1958—1960 роках — начальник Управління промисловості продовольчих товарів Ради народного господарства (раднаргоспу) Латвійського економічного адміністративного району

У 1960—1961 роках — 2-й секретар Ризького міського комітету КП Латвії.

30 березня 1961 — 19 січня 1970 року — секретар ЦК КП Латвії з питань промисловості.

Одночасно 7 грудня 1962 — 1 грудня 1964 року — голова Бюро ЦК КП Латвії із керівництва промисловістю і будівництвом.

15 січня 1970 — 22 листопада 1985 року — міністр харчової промисловості СРСР.

З листопада 1985 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 27 червня 1987 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

• два ордени Леніна
• орден Вітчизняної війни І ст.
• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Слави ІІІ ст.
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

• Леин Вольдемар Петрович (рос.)