Литвиновичі
Литвиновичі — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Населення становить 652 осіб. Орган місцевого самоврядування — Литвиновицька сільська рада.
| село Литвиновичі | |
|---|---|
 Річка Клевень у Литвиновичах | |
| Країна |  Україна |
| Область | Сумська область |
| Район/міськрада | Конотопський район |
| Рада | Литвиновицька сільська рада |
| Облікова картка | Литвиновичі |
| Основні дані | |
| Населення | 652 |
| Поштовий індекс | 41334 |
| Телефонний код | +380 5453 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°24′57″ пн. ш. 33°40′06″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
146 м |
| Водойми | річка Клевень |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 41334, Сумська обл., Кролевецький р-н, с. Литвиновичі |
| Сільський голова | Рудь Євген Миколайович |
| Карта | |
  Литвиновичі | |
 Литвиновичі  Литвиновичі | |
| Мапа | |
 | |
Після ліквідації Кролевецького району 19 липня 2020 року село увійшло до Конотопського району[1].
Географія
Село Литвиновичі знаходиться на правому березі річки Клевень в місці впадання в неї річки Стрижень, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Антонівка, нижче за течією на відстані 4 км розташоване село Камінь, вище за течією річки Стрижень на відстані 1,5 км розташоване село Воргол. До районного центру м. Кролевець - 35 км. Навколо села проведено багато іригаційних каналів. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1911.
Історія
Село виникло в кінці XVI ст. і належало путивлянину Леонтію Литвинову. На початку XVIІ ст. село занепадає через бойові дії Смутного часу. Після передачі Середнього Посейм’я Речі Посполитій було засновано укріплений феодальний двір на старому давньоруському городищі, яке також отримало Литвиновичі. З середини XVII ст. село отримало самоврядування і увійшло до складу Ніжинського полку, а на території феодального двору побудовано парафіяльну церкву. У XVII ст. тут нетривалий час знаходився феодальний замок або укріплена садиба одного з крупних феодалів Чернігово-Сіверщини Олександра Пісочинського.
В роки Німецько-радянської війни, за участь у партизанському русі села була частково спалено, а 92 мешканці села замордовані.
У 1965 році встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Пам'ятки
Городище та залишки валу - традиційно вважаються пам’яткою роменської археологічної культури та давньоруського часу.
Церква Святих Петра і Павла
В селі знаходиться пам'ятка місцевого значення - церква Святих Петра і Павла, яка згадується в найдавнішому описі села за 1654 р. На той час церква була дерев'яна.
У 1770-х рр., коли село належало правителю тодішньої Малоросії генерал-фельдмаршалу графу Петру Румянцеву-Задунайському, на місці старої побудували нову дерев'яну церкву. Після того, як вона занепала, на її місці в 1902 р. звели нову дерев'яну одноверхую церква з дзвіницею в традиційних формах «єпархіального стилю».
У 1930-х рр. церкву закрили і переробили під сільський клуб. При цьому зруйнували церковну лазню і верхній ярус дзвіниці, внаслідок чого будівля втратила композиційну роль містобудівної домінанти. З 1941 р. будівля почала використовуватися за початковим призначенням. У 1959 р. церкву знову закрили.
У 1990 р. будівлю повернули місцевій громаді.
Цікаві факти
В селі є своя набережна вздовж Клевені із дерев'яним містком і узвіз, вимощений бруківкою. Бічні вулички виходять на так зване болото.
Відомі люди
- Євтушенко Микола Сергійович (1957 - ) – український живописець. Картини нашого земляка прикрашають стіни Будинку культури.
Посилання
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»