Лихотворик Володимир Степанович
Володимир Степанович Лихотворик (1906–1998) — полковник Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
| Лихотворик Володимир Степанович | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження |
6 березня 1906 с. Залізня, Житомирський район, Житомирська область | |||||||||||
| Смерть |
22 грудня 1998 (92 роки) м. Ірпінь | |||||||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||||||
| Приналежність | українець | |||||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||||
| Роки служби | 1928—1954 | |||||||||||
| Звання | полковник | |||||||||||
| Війни / битви |
Конфлікт на КСЗ Німецько-радянська війна | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Біографія
Володимир Лихотворик народився 6 березня 1906 року в селі Залізня (нині — Житомирський район Житомирської області України). Закінчив сім класів школи. У 1920 році переїхав до Бійська, де працював на лісопильні. У 1928 році Лихотворик був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. Брав участь у конфлікті на КСЗ. У 1931 році він закінчив курси при Вищій прикордонній школі, в 1939 році — курси при Харківському прикордонному училищі НКВС СРСР. Із серпня 1941 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни[1].
До січня 1945 року полковник Володимир Лихотворик командував 1079-м стрілецьким полком 312-ї стрілецької дивізії 69-ї армії 1-го Білоруського фронту. Відзначився під час визволення Польщі. 14 січня 1945 року полк Лихотворика прорвав німецьку оборону з плацдарму на західному березі Вісли. 28 січня 1945 року під час боїв за Познань Лихотворик, обійшовши ворожі позиції, захопив 2 форти і 15 міських кварталів. 2 лютого 1945 року полк Лихотворика переправився через Варту і захопив плацдарм на її західному березі, з якого потім дивізія почала наступ до Одеру[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за «вміле командування полком, зразкове виконання завдань командування і виявлені мужність і героїзм у боях із німецькими загарбниками» полковник Володимир Лихотворик відзначений званням Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 5774[1].
Після війни Лихотворик і далі служив у Радянській армії. У 1948 році він закінчив курси «Постріл». У 1954 році Лихотворика звільнено в запас. Проживав в Ірпені. Помер 22 грудня 1998 року[1].
Почесний громадянин Ірпеня. Нагороджений також трьома орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 3-го ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, низкою медалей[1].
Примітки
- Лихотворик Володимир Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Боевая слава Алтая. — Барнаул: Алтайское кн. изд., 1978. (рос.)
- Герои Отечества. — Москва, 2004. (рос.)
- Герои Советского Союза — казахстанцы. Книга 1. Алма-Ата, 1968.
- Золоті Зірки Полісся. 3-є вид., Київ, 1985.
- Пашков А. М. Бессмертные подвиги. Южно-Сахалинск, 1978.
- Томилин А. И. Город Советская Гавань и его люди. Хабаровск, 2003.