Лихо з розуму

Музейний автограф «Лиха з розуму» (назва переправлено автором з «Горе розуму»). 1-а сторінка

1816 року Грибоєдов, повернувшись із-за кордону, опинився в Петербурзі на одному зі світських вечорів та був вражений тим, як уся публіка схиляється перед іноземцями. Того вечора вона оточила увагою і турботою якогось балакучого француза. Грибоєдов не витримав і сказав полум'яну викривальну промову. Поки він говорив, хтось із публіки заявив, що Грибоєдов божевільний. Петербургом пішли чутки: Грибоєдов з'їхав з глузду. Вирішивши помститися за відверту образу, драматург задумав написання комедії про послужливість світського товариства.

Збираючи матеріал для здійснення задуму, він багато ходить по балах, світських вечорах та раутах. Вже у 1823 році Грибоєдов закінчує першу редакцію комедії (первинна назва — «Горе розуму»). Цього ж року, в Тифлісі її текст з'являється як так званий «Музейний автограф» Грибоєдова. У цій редакції ще не було освідчення Молчаліна Лізі та кількох інших епізодів. У 1825 році в альманасі «Російська Талія» Грибоєдов публікує фрагмент комедії (7-10 появи I дії, з цензурними вилученнями і скороченнями). Через три року, у 1828, вирушаючи на Кавказ і далі у Персію, Грибоєдов залишає в Петербурзі у Ф. В. Булгаріна так званий Булгарінський рукопис — авторизований список із написом: «Горе моє доручаю Булгаринові. Вірний друг Грибоєдов». Це був оригінал рукопису твору, та являв собою остаточну авторську ідею. У січні 1829-го Грибоєдов гине у Тегерані. Подальша доля автографу невідома, його слід загубився між віків. Найбільш відома кампанія по його пошуку в 1940-1960 роках у Грузії мала характер сенсації, проте результатів не дала.

Молодий дворянин Олександр Андрійович Чацький повертається з-за кордону. Він три роки не бачив своєї коханої — Софії Павлівні Фамусової, якій тепер 17 років. Молодик бажає одружитися з нею, проте Софія ображена на Олександра за те, що він несподівано поїхав і не писав їй листів. Згодом з'ясовується, що вона закохана в іншого. Її обранець — молодий секретар Олексій Степанович Молчалін, що живе в будинку її батька — Павла Фамусова. В цьому будинку впродовж доби і розгортаються події твору.

Чацький не розуміє чим Молчалін сподобався Софії. Він підносить образ коханої, а Молчаліна зневажає за послужливість та низькопоклонство перед високопосадовцями. Чацький своїми монологами викриває московське суспільство, котре для нього втілює Павло Фамусов — батько Софії. Його обурює дріб'язковість, показова вченість та нещирість тутешніх жителів.

Водночас ширяться чутки про божевілля Чацького, котрі розповсюджує ображена Софія. Врешті, Чацький вирішує покинути Москву і ніколи туди не повертатись. Батько Софії залишається переконаним у його божевіллі.

Українською мовою «Лихо з розуму» переклали А. Волкович («Горе з розуму», 1936), Максим Рильський, Діодор Бобир, Євген Дроб'язко (у співавторстві, «Лихо з розуму», 1947).