Лицемірство

Лицемі́рство — невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи.[1] Така поведінка може прикривати нещирість, злість притворним щиросердям, чесністю.

Джеймс Тіссо, «Горе вам, книжники, фарисеї і лицеміри!», 1886—1894 рр.

Трактування

Негативна моральна якість, яка полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (які здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі.

Це розуміння характеризує спосіб дій, з огляду відношення його дійсного соціального і морального значення і того значення, яке йому намагаються надати.

Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких виявляється усвідомлення і відкрите репрезентування людиною правдивої суті її дій.[2][3]

Зазвичай, під лицемірством розуміють наклеп і негативні висловлювання на адресу відсутнього на момент обговорення суб'єкта.

Часто люди можуть придумати тимчасове виправдовування замість просто вибачення зі словами: " Я був не правий". Вони ,часто, обвинувачують людей в тому, що і самі неодноразово робили, в цьому і вся суть лицемірства.

Див. також

Примітки
  1. ЛИЦЕМІРСТВО - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 22 жовтня 2020.
  2. Прикладом лицемірної поведінки можуть слугувати: заклики релігійних лідерів жити за законами Божими, в той час як самі лідери іноді злісно їх порушують (релігійне Л.), публічні заяви про свої певні наміри та повна протилежність у діях (публічне Л.).
  3. Кон И. (1981). "Словарь по этике". «НаpLykFHO. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 17 грудня 2008.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.