Whataboutism

Whataboutism («Якщодоїзм», від англ. what about — як щодо), також whataboutery — термін, який позначає риторичну тактику, спрямовану на дискредитацію позиції опонента твердженням, що той сам не діє відповідно до цієї позиції, при цьому первісні аргументи опонента не спростовуються і їх хибність не доводиться[1][2]. Тактика використовується для того, щоб зірвати обговорення одного питання, змусивши замість нього обговорювати інше[3].

Термін був придуманий західними коментаторами під час Холодної війни[4] для позначення радянської пропагандистської техніки. Британський журналіст Едвард Лукас, пишучи для журналу The Economist у 2007 році, зазначив, що він спостерігав таку тактику під час студентських дебатів у Лондонській школі економіки на початку 1980-их. Він пригадав це як «спроби кремлівських корисних ідіотів … поставити у відповідність кожному радянському злочинові дійсний або уявний західний. Це називалося „whataboutism“» (англ. «approach by the Kremlin's useful idiots […] to match every Soviet crime with a real or imagined western one. It was called „whataboutism“»)[5][6].

У 2008 Лукас писав, що «під час Холодної війни радянські пропагандисти були навчені тактиці, яку їхні західні співрозмовники назвали „whataboutism“» (англ. «"Soviet propagandists during the Cold War were trained in a tactic that their western interlocutors nicknamed „whataboutism“.»). За його словами, це була поширена тактика, яка використовувалася Радянським Союзом у відповідь на критику, що походила із Західного світу — загальна відповідь на специфічну критику починалася словами «Як щодо…» (англ. «What about…») за якими називалася подія у Західному світі[4][7].

Лукас також зазначив, що в кінці Холодної війни використання тактики почало зменшуватися, але що він побачив відродження цієї тактики у пострадянській Росії відносно звинувачень у порушенні прав людини та іншої критики на адресу російського уряду[4]. Miriam Elder, автор Гардіан зауважила використання цієї тактики Дмитром Пєсковим, прес-секретарем Путіна, і що більшість питань щодо порушення прав людини залишилося без відповіді. Elder звинуватила Пєскова у whataboutism-і, оскільки у відповідь він підняв питання труднощів росіян при отриманні візи у Велику Британію[8].

У липні 2012 року оглядач РИА Новости Костянтин Еггерт написав статтю про використання тактики whataboutism стосовно російської та американської підтримки різних урядів Середнього Сходу[9].

Термін отримав нове життя під час Кримської кризи 2014 року та російської збройної агресії в Україну[10][11]. Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода також використала цей термін відносно Азербайджану, коли стверджувала, що парламентські слухання у цій країні щодо питань у Сполучених Штатах були відповіддю на американську критику дотримання ними прав людини[12].