Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох

Лланвайр-Пуллґвінґілл або Ханвайр-Пухґвінґіх (валл. Llanfair Pwllgwyngyll) — село в Уельсі, на острові Анґлсі, біля протоки Менай. Неофіційна, але відоміша назва цього села — Лланвайрпуллґвінґілґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох (валл. Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch).

Лланвайр-Пуллґвінґілл
валл. Llanfair Pwllgwyngyll
Знак на залізничній станції
Знак на залізничній станції
Основні дані
53°13′24″ пн. ш. 4°11′58″ зх. д.
Країна Велика Британія
Регіон Уельс
Населення 3,040 (2001)
Висота НРМ 38 м
Міста-побратими І, Eed, Енна
Телефонний код (+44) 01248
Часовий пояс UTC+0
GeoNames 2644080
OSM ↑298793 ·R (Isle of Anglesey)
Поштові індекси LL61
Міська влада
Вебсайт llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch.co.uk
Мапа
 Лланвайр-Пуллґвінґілл у Вікісховищі

Згідно з переписом 2001 р. населення громади становило 3040 осіб, 76 % з яких вільно володіють валлійською. Найбільше носіїв мови спостерігається в групі 10-14-річних мешканців села (97.1 %).

Головним туристичним об'єктом є вивіска залізничної станції, під якою обов'язково фотографуються гості села. Окрім того, туристи ставлять спеціальний штамп у місцевих крамницях і туристичному центрі.

У селі також встановлена 27-метрова колона — монумент, що увічнив подвиг Генрі Вільяма Педжета, 2-го графа Аксбриджа у битві при Ватерлоо.

Назва
Знак на залізничній станції
Колона графа Аксбриджа

Довга назва села більша за офіційно визнану назву у Великій Британії і є однією з найдовших у світі, маючи 58 літер (51 літера валлійською, у якій ll, ng та ch — диграфи, і розглядаються як одна буква).

Назва не зовсім відповідає правилам побудови валлійських топонімів. Штучна назва була присуджена станції у 1860-ті роки — ранній приклад рекламного трюку, метою якого була спроба перетворити село на комерційний і туристичний центр. Село завдячує своєю назвою шевцеві з Менай-Бриджа. Згідно з валлійським філологом Джоном Морісом-Джонсом (1864–1929), назву вигадав місцевий кравець (за іншими відомостями, шинкар), чиє ім'я залишилося невідомим.

Значення назви

Назва означає «Церква св. Марії (Llanfair) в улоговині (pwll) білої ліщини (gwyngyll) біля (goger) бурхливого виру (y chwyrndrobwll) і церкви св. Тісіліо (llantysilio), що поруч з червоною печерою ([a]g ogo goch)».

Проте село офіційно називається Llanfair Pwllgwyngyll або Llanfairpwllgwyngyll. Існує також коротка назва — Llanfair PG, яка відрізняє населений пункт від інших валлійських сіл зі словом Llanfair в їх назві.

Llanfair Pwllgwyngyll перекладається як «Церква св. Марії в улоговині білої ліщини». Pwllgwyngyll — назва середньовічного містечка, на території якого розташоване село.[1]

Вимова

Повна назва села — Llanfairpwllgwyngyllgogerychwyrndrobwllllantysiliogogogoch, яка вимовляється як [ˌɬan.vair.puɬ.ˌgwɪ̈n.ɡɪ̈ɬ.ɡo.ˌger.ə.ˌχwərn.ˌdro.buɬ.ˌɬan.tɪ̈.ˌsil.jo.ˌgo.ɡo.ˈgoːχ]).

Загальноприйнятих правил щодо написання і вимови українською кельтських назв немає. Диграф ch — глухий язичковий фрикативний, як німецький алофон [x]. Ll — глухий альвеолярний латеральний спірант [ɬ], звук, який не має українського відповідника і приблизно вимовляється як [х(л)] або [ш(л)], залежно від акценту носія мови. Приблизна вимова назви українською звучить як Ханвейрпухґвінґіхґоґерикхвирндробоххантисільйоґоґоґох.

Історія
Церква св. Марії, на честь якої названо село

На місці села виявлено поселення епохи неоліту, мешканці якого займалися примітивним сільським господарством і рибальством. У римську добу острів Анґлсі захопили римляни на чолі з Гаєм Светонієм Пауліном, що воював з кельтською королевою Боудікою.

Після виведення римських військ, область потрапила під контроль Королівства Ґвінет, одного з кельтських королівств середньовічного Уельса. Відтак мешканці відбували феодальні повинності на користь короля. Населення села становило лише близько 80 осіб.

З XVI ст. велика частина землі острова була включена до графства Аксбридж, яким володів маркіз Анґлсі. У наслідок обгороджування селяни були позбавлені права на володіння і користування землею.

Згідно з переписом 1801 р. чисельність населення села становила 385 осіб.

У 1826 р. село було з'єднано з іншою частиною Уельсу Підвісним мостом через Менай, спроектованим Томасом Телфордом, а у 1850 р. — мостом Британія і залізницею, що з'єднала порт Голігед з Лондоном.

Село розділене на Верхнє село (Pentre Uchaf), у якому розташовані переважно старі будинки і ферми, і нове Нижнє село (Pentre Isaf), яке побудоване навколо залізничної станції і складається в основному з крамниць і майстерень. Село поступово перетворилося на центр торгівлі всього Північного Уельсу.

Останнім часом село розрослося і стало північним передмістям Банґора.

Побратимом села є французький муніципалітет «І».

Конкурентні назви

Село Llanfynydd у графстві Кармартеншир прийняло неофіційну назву Llanhyfryddawelllehynafolybarcudprindanfygythiadtrienusyrhafnauole (Тихе красиве село, історичне місце з рідкісними рудими шуліками, що знаходяться під загрозою бути вбитими жалюгідними лезами) на знак протесту проти будівництва вітрових електростанцій.

До 2007 р. залізнична станція Ґольф Холт Ферборнської залізниці у Ґвінеті на півночі Уельсу називалася Ґорсаваутакхаідраіґодангетоґлетохонпенрінареірдраіскередіґіон.

Див. також

Примітки
  1. Melville Richards, 'Place Names', in An Atlas of Anglesey (Anglesey Community Council. Llangefni, 1972).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.