Лозове (смт)

Лозове́ (колишня Торфорозробка) — селище міського типу в Україні, у Хмельницькому районі Хмельницької області. Селище розташоване біля залізничної станції Коржівці на лінії Жмеринка — Гречани. Засноване в 1929 році на місці видобутку торфу. Статус смт має від 1949 року.

смт Лозове
Герб Прапор
Країна  Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницький район
Рада Лозівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1929
Статус із 1949 року
Площа 0,79 км²
Населення 1519 (01.01.2020) [1]
Густота 2 006,33 осіб/км²
Поштовий індекс 32216
Телефонний код +380 3856
Географічні координати 49°17′35″ пн. ш. 27°17′57″ сх. д.
Водойма р. Вовк
Відстань
Найближча залізнична станція: Коржівці
До станції: 0 км
До райцентру:
 - залізницею: 7 км
 - автошляхами: 19 км
Селищна влада
Адреса 32216, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт. Лозове,
Голова селищної ради Яковлєва Наталія
Карта
Лозове
Лозове

Лозове у Вікісховищі

Розташування

Сусідні населені пункти:

Частина селища (вул. Пролетарська, «Верхня Дільниця») значно відокремлена від основної частини Лозового і знаходиться в безпосередній близькості до села Богданівці.

Символіка

Символами селища є герб та прапор, затверджені рішенням селищної ради 22 вересня 2011 року. Автором обох символів є І. Д. Янушкевич. Квадратне полотнище прапора складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг — синьої, зеленої та чорної. На верхній смузі — жовте сонце, на перетині нижніх двох — жовті полум'я та квітка[2].

Щит герба багаторазово перетятий зеленим і чорним і має лазурове вістря з срібною нитяною облямівкою. На вістрі срібний штангенциркуль в пояс, над яким золоте сонце. Вістря супроводжується справа вгорі золотим полум'ям, зліва вгорі золотою квіткою. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежками[3].

Лозівський інструментальний завод

Передісторія заводу почалась із механічних майстерень, які обслуговували місцеве торфопідприємство. На їх базі у 1961 році виник механічний завод, який спеціалізувався на виготовленні зажимного допоміжного інструменту для металоріжучих верстатів. Першою продукцією підприємства стали перехідні втулки КМ 2/1 — 5/4, обертові верстатні центри КМ № 2 — 5 та свердлувальні патрони ІПС-13. З 1 квітня 1964 року завод перейменували на Хмельницький Інструментальний завод. У 1960-1970-ті роки підприємство значно розрослось, на ньому було розширено асортимент продукції.

У 1986 році підприємство було запрошене Міжнародною організацією якості на конференцію в Женеву з метою вручення йому призу «За найкращу якість», як переможцю конкурсу Мінверстатопрому СРСР.

У 1990-х роках на заводі відбувся значний спад виробництва, накопичилась заборгованість із виплат зарплат та податків, скорочувався персонал. Частину устаткування було розпродано. Перший прибуток підприємство змогло отримати лише у 2003 році. Наразі ВАТ «Лозівський інструментальний завод» поступово відновлює виробництво, його продукція продається в Україні та експортується за кордон.

З 2014 року на заводі виготовляються буржуйки для українських військових, залучених в АТО[4].

Соціальна інфраструктура

В селищі працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок «Веселка», бібліотека, поштове відділення, будинок побуту, ательє, музична школа, лікарська амбулаторія, два кафе. Діє хоровий колектив «Лозівчанка».

Збудована Свято-Володимирська церква — священик Володимир Ковальчук (належить до УПЦ МП).

Крім того, у Лозовому діють млин, перукарня, швейна, аптека, низка магазинів та пожежна частина з одним пожежним автомобілем.

У селищі створено аматорську футбольну команду «Лідер»[5].

Пам'ятки історії

Братська могила радянських військовополонених, вул. Залізнична, 23

У селищі знаходиться братська могила радянських військовополонених, пам'ятка історії місцевого значення.

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.