Ломінадзе Віссаріон Віссаріонович

Віссаріон (Бесо) Віссаріонович Ломінадзе (6 червня 1897, Кутаїсі, Російська імперія 19 січня 1935, Магнітогорськ, РРФСР, СРСР) — радянський партійний діяч, відповідальний секретар ЦК КП Грузинської РСР. Член Бюро ЦК ВЛКСМ з 17 березня 1925 по 18 червня 1927 року. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) з 31 грудня 1925 по 26 червня 1930 року. Член ЦК ВКП(б) з 13 липня по 1 грудня 1930 року.

Віссаріон Ломінадзе
груз. ბესარიონ ლომინაძე
Прапор
Відповідальний секретар ЦК КП Грузії
25 жовтня 1922  серпень 1924 року
Попередник: Михайло Окуджава
Наступник: Михайло Кахіані
 
Ім'я при народженні: груз. Vissarion Lominadze
Народження: 6 червня 1897(1897-06-06)
Кутаїсі, Російська імперія
Смерть: 19 січня 1935(1935-01-19)[1] (37 років)
Магнітогорськ, РРФСР, СРСР
Національність: грузин
Країна: Російська імперія СРСР
Освіта: Санкт-Петербурзький політехнічний інститут
Партія: ВКП(б)
Нагороди:

Життєпис

Народився в Кутаїсі в родині учителя. У 1914 році закінчив класичну гімназію в Кутаїсі.

З 1913 року брав участь у роботі студентських соціал-демократичних організацій (Кутаїсі, Санкт-Петербург). З 1914 по 1917 рік навчався на економічному відділенні Петроградського політехнічного інституту.

Член РСДРП(б) з березня 1917 року.

З квітня по серпень 1917 року працював у військовій організації Петроградського комітету РСДРП(б).

З серпня по жовтень 1917 року — член і секретар Кутаїського комітету РСДРП(б). Створив у Кутаїсі молодіжну комуністичну організацію «Спартак».

З листопада 1917 по 1918 рік — партійний організатор районного комітету РСДРП(б) у Петрограді. У 1918 році направлений на Кавказ, проводив нелегальну більшовицьку роботу в Грузії. Влітку 1918 року заарештований національною владою Грузії, незабаром звільнений.

З жовтня 1918 по квітень 1919 року — голова Тифліського підпільного комітету РКП(б). У квітні 1919 року заарештований в Тифлісі грущинською владою, висланий до Баку (Азербайджан).

У травні 1919 — 1920 року — член та голова Бакинського підпільного комітету РКП(б), редактор газети «Набат» у місті Баку. З березня по квітень 1920 року — член Бакинського бойового штабу.

З березня по жовтень 1920 року — член виконавчого комітету Бакинської ради. З 6 червня по жовтень 1920 року — член колегії відділу друку і видавництв Азербайджанського революційного комітету, член Президії ЦК КП(б) Азербайджану, член Кавказького крайового комітету РКП(б.

З жовтня 1920 до 1921 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Орловського губернського комітету РКП(б), член бюро Орловського губернського комітету РКП(б).

У 1921 році брав участь у придушенні Кронштадтського повстання.

З 1921 по 1922 рік — партійний організатор РКП(б) Виборзького району Петрограда.

З жовтня 1922 до серпень 1924 року — відповідальний секретар ЦК КП(б) Грузії. Одночасно, з 23 березня 1923 року — член Закавказького крайового комітету РКП(б).

У 1924—1925 роках — слухач курсів марксизму при Комуністичній академії.

З квітня 1925 до 1926 року — секретар виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу Молоді (КІМ), член бюро ЦК ВЛКСМ.

З березня 1926 по 1927 рік — член президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну). До серпня 1927 року — представник виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу в Китаї, брав участь у скликанні надзвичайної наради Комуністичної партії Китаю 7 серпня 1927 року[2].

У 1928 — березні 1929 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Нижньогородського губернського комітету ВКП(б).

У березні 1929 — березні 1930 року — відповідальний секретар Єйського районного комітету ВКП(б) Краснодарського округу.

8 травня — 19 листопада 1930 року — 1-й секретар Закавказького крайового комітету ВКП(б).

Делегат XXVII з'їздів партії, на XIVXV з'їздах обирався кандидатом у члени ЦК, на XVI з'їзді — членом ЦК ВКП(б).

Розчарувавшись у політиці Сталіна, 1930 року разом із Лазарем Шацкіним створив опозиційну групу, яка згодом встановила контакти з опозиційно налаштованим головою Ради народних комісарів РРФСР Сергієм Сирцовим, що було кваліфіковано Сталіним як створення «право-лівацького блоку»[3]. 1 грудня 1930 з'явилась спільна постанова ЦК та ЦКК «Про фракційну роботу Сирцова, Ломінадзе та інших». Їх було виведено з ЦК та знято з посад.

З 1931 до 1932 року — начальник науково-дослідного сектора Народного комісаріату постачання СРСР. З 1932 до 1933 — партійний організатор ЦК ВКП(б) машинобудівного заводу № 24 у Москві. До серпня 1933 року — партійний організатор ЦК ВКП(б) радгоспу «Гігант» Північно-Кавказького краю.

З серпня 1933 по 19 січня 1935 року — 1-й секретар Магнітогорського міського комітету ВКП(б) Челябінської області (останній пост отримав завдяки зверненню Орджонікідзе, який його добре знав, до Політбюро).[4]

18 січня 1935 року під загрозою арешту намагався покінчити життя самогубством через постріл у серце, наступного дня помер після операції з вилучення кулі. Заступник Ломінадзе одразу продиктував телефоном до Москви передсмертного листа:

Прохання передати тов. Орджонікідзе. Я вирішив давно вже обрати таку смерть на той випадок, якщо мені не повірять… Мені довелося б доводити усю несерйозність цих наклепів, виправдовуватись і переконувати, і при всьому тому мені могли б не повірити. Витримати все це я не в змозі… Незважаючи на всі свої помилки, я все своє свідоме життя віддав справі комунізму, справі нашої партії. Зрозуміло лише, що не дожив до рішучої сутички на міжнародній арені. А вона недалеко. Помираю з повною вірою в перемогу нашої справи. Передай Серго Орджонікідзе зміст цього листа. Прошу допомогти родині[5]

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна (17.08.1933) та орденом Червоного Прапора (1921).

Примітки

  1. Ломинадзе Виссарион Виссарионович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Комуністи СРСР в історії КПК
  3. Вадим Роговін. Влада й опозиції «Право-лівацький блок»
  4. Хлевнюк. Хазяїн. Сталін і затвердження сталінської диктатури. М., РОССПЭН, 2012. С. 270
  5. Хлевнюк. Хазяїн. Сталін і затвердження сталінської диктатури. М., РОССПЭН, 2012. С. 271

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.