Лопатине (Пензенська область)
Лопатине (рос. Лопатино) — село Пензенської області Росії. Адміністративний центр однойменного району та однойменної сільради[1].
Село Лопатине | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Лопатино | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Пензенська область | ||||
Муніципальний район | Лопатинський район | ||||
Поселення | Лопатинська сільрада | ||||
Код ЗКАТУ: | 56 242 822 001 | ||||
Код ЗКТМО: | 56642422101 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1718 | ||||
Попередні назви: | Нікольське, Ново-Лопатине | ||||
Населення | 4308 (2013)[1] | ||||
Поштові індекси | 442550 [2] | ||||
Телефонний код | +7 84148[3] | ||||
Географічні координати: | 52°37′14″ пн. ш. 45°48′37″ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+3 | ||||
Водойма | р.Уза | ||||
Мапа | |||||
Лопатине Лопатине | |||||
|
Географія
Лопатине розташоване на території Приволзької височини, південному сході Пензенської області, на березі річки Узи, притоці Сури.
Відстань до обласного центру міста Пенза — 85 км. Найближча залізнична станція знаходиться за 74 км у селі Чаадаєвка Городищенського району Пензенської області.
Топонім
Назва села походить від прізвище одного із його засновників: купця Лопатина, який служив у XVII — XVIII століттях на оборонних лініях Пензенського краю. До жовтневого заколоту серед місцевого населення використовувалась назва Нікольське — за назвою місцевої церкви, а також Ново-Лопатине.
Клімат
Клімат села помірно-континентальний, з досить м'якою зимою зі снігопадами й відлигами й тривалим літом.
Середня температура влітку становить + 20 °C, взимку — -13 °C. Середньорічна температура — 4.9 °C.
Перехід від зими до літа супровождається нетривалою весною, з різким коливанням температури.
Річна сума опадів у середньому становить 420-470 мм, за вегетаційний період від 210 до 220 мм.
Історія
Лопатине засновано у першій третині XVIII століття (між 1718 — 1730 роками) на землях, якими володіли купці Лопатини.
За іншою версією село засноване на початку XVIII століття, тут був маєток стольника Климентія Меленіна. Надалі тут поселились кілька купців та поміщиків, у тому числі й купець Лопатин.
У 1730 році село згадується як велике поселення, розташоване на тракті Кузнецьк — Петровськ.
З 1780 року належало до Козловської волості Петровського повіту Саратовської губернії.
До появи залізниці, у 1870-80-тих роках, Лопатине було значним торговим центром.
У другій половині XVIIII століття Лопатине стало волосним центром.
До 1917 року — центр 2-го поліцейського стану Петровського повіту.
У 1913 році побудовано земська лікарня, сірникову фабрику та поташний завод.
У 1928 році волостная управа в селі змінилася адміністрацією Лопатинського району.
Пам'ятки
У селі є три пам'ятки архітектури царського періоду: купецький будинок, церква Миколи Чудотворця (1892)[4] та міст через річку Узу.
Міст побудований у 1912 році, використовується по нині. Він зображений на прапорі та гербі села Лопатине.
Діє районний краєзнавчий музей.
Населення
1795 | 1859[5] | 1877[5] | 1884[5] | 1897[5] | 1926[5] | 1939[5] | 1959[6] | 1970[7] | 1979[8] | 1989[9] | 1998[5] | 2002 | 2010[10] | 2013[1] |
874 | ↗ 1069 | ↗ 1220 | ↗ 1560 | ↗ 2398 | ↗ 3026 | ↘ 2431 | ↘ 2230 | ↘ 2222 | ↗ 3441 | ↗ 4759 | ↗ 4841 | ↘ 4376 | ↗ 4392 | ↘ 4308 |
Відомі уродженці
- Ірина Мілешина — радянська російська біатлоністка, триразова чемпіонка Європи, призерка Кубка світу, володарка Кубка Європи, призерка чемпіонату світу серед юніорів. Заслужений майстер спорту Росії.
Примітки
- Лопатинська сільрада. Про сільраду(рос.)
- Село Лопатине(рос.)
- Телефонний код Лопатине Лопатинського району Пензенської області(рос.)
- Лопатине. Церква Миколи Чудотворця.(рос.)
- Село Лопатине Пензенської області(рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1959 року(рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1970 року(рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1979 року(рос.)
- Всесоюзний перепис населення 1989 року(рос.)
- Всеросійський перепис населення 2010 року. Чисельність та розміщення населення Пензенської області Архівовано 20 липня 2014 у WebCite(рос.)