Лопатинський район (Пензенська область)

Район розташований на південному сході Пензенської області. На північному заході межує з Шемишейським, на північному сході — з Камешкірським, на заході — з Малосердобинським районами Пензенської області, на півдні — з Саратовською областю.

Лопатинський район знаходиться в екологічно сприятливій природній зоні, тут відсутні виробництв котрі забруднюють атмосферу та є великій площі лісів. Район розміщується в лісостеповій смузі, широколистяними лісами зайнято близько 16,3% території району.

Лісові масиви зосереджені на правому березі річки Узи та на лівому березі річки Чардим. У річках водиться судак, плотва, окунь, щука.

Район знаходиться в зоні помірно-континентального клімату. Зими тут теплі снігові (середня температура січня - 10 ° С), в степовій частині району часті сильні снігові бурі. Літо тепле (середня температура липня +20 ˚С), часто посушливе.

Заселення земель сучасного Лопатинського району почалося наприкінці 17 століття, коли стольнику Варипаєву були віддані в користування землі на лівому березі річки Узи. У цей же час на землях сучасного Лопатинського району починає селитися мордва і татари, які охороняли ці землі від нападу кримських татар, калмиків та інших степових народів, забезпечуючи безпеку Сурської дороги. У першій половині XVIII століття було засновано село Лопатине, назване на честь купців Лопатиних, що служили на оборонних лініях Пензенського краю. У XVIII столітті на цих землях селилися відставні офіцери Російської імперії.

Район утворений 23 липня 1928 року в складі Вольського округу Нижньо-Волзького краю. З січня 1934 року район у складі Саратовського краю, з грудня 1936 року — в Саратовській області.

У 1935 році зі складу району було виділено Даниловський район. 4 лютого 1939 року район переданий до складу новоствореної Пензенської області.

1958 року до складу району включена територія скасованого Даниловського району .

У 1963—1965 роках район був скасований, його територія входила до складу Шемишейського району.

Національний склад

Росіяни — 60%; татари — 22%; мордва — 16%; інші — 2% .

У Лопатинському районі 40 населених пунктів у складі 11 сільських поселень.

На території Лопатинського району знаходяться — Районний краєзнавчий музей (с. Лопатине), Церква Богоявлення Господнього (с. Старий Чардим), Нікольська церква (с. Лопатине), та джерела, які є місцем масового паломництва у релігійні свята.

Лопатинський район входить до складу Поволзького економічного району.

• Єфімов Андрій Семенович — український вчений, діабетолог, академік Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, Лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України.
• Чесноков Федір Маркелович — ерзянський радянський письменник, прозаїк, драматург та літературознавець.
• Кривошеєва Єфимія Петрівна — ерзянська народна оповідачка, одна із засновників мордовського оповідального мистецтва[2]
• Єгоров Григорій Антонович (1891—1963) — журналіст, організатор мордовського національного друкарства.

• Лопатинський район на сайті «Пензенська область: міста, села, люди»(рос.)
• Лопатинський район на портале «Суслони»(рос.)