Лохвицький ґебіт
Ло́хвицький ґебі́т, окру́га Ло́хвиця (нім. Kreisgebiet Lochwiza) — адміністративна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна під час німецької окупації Української РСР протягом Німецько-радянської війни. Адміністративним центром округи було місто Лохвиця.
Kreisgebiet Lochwiza Лохвицький ґебіт |
|
---|---|
Держава | Німецька імперія |
Райхскомісаріат | Україна |
Генеральна округа | Київ |
Уряд | |
- Ґебітскомісар | Рейнгарт[1] |
Населення (1943) | |
- Усього | 105,000 |
Джерело: territorial.de |
Ґебіт утворено 1 вересня 1942 року на території нинішньої Полтавської області.[2] Формально існував до 1944 року.[3] Охоплював територію трьох тодішніх районів Полтавської області: Лохвицького, Сенчанського і Чорнухинського — та, відповідно, поділявся на три райони (нім. Rayons): Лохвиця (Rayon Lochwiza), Сенча (Rayon Sentscha) і Чорнухи (Rayon Tschernuchi),[2] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
У Лохвиці в 1942–1943 роках тричі на тиждень, а згодом — двічі на тиждень виходила газета «Вісті Лохвиччини», яка вважалася «офіційним вісником Гебітскомісара Лохвиччини». Редактором був Я. Ємець. Обсяг газети — 2 сторінки. Наклад — 3 500 примірників. До жовтня 1942 року газета називалася «Лохвицьке слово»[4].