Лукаш Гурка (буський староста)
Гурка Лукаш (пол. Łukasz III Górka; близько 1533 — 23 січня 1573[1]) — польський шляхтич, урядник, релігійний і політичний діяч Королівства Польського, Речі Посполитої. Представник роду Гурок гербу Лодзя.
| Лукаш Гурка | |
|---|---|
| Łukasz Górka | |
 Портрет Лукаша Гурки | |
| Псевдо | Лукаш Гурка |
| Народився | бл. 1533 |
| Помер |
23 січня 1573 Познань |
| Поховання | Шамотули, перепохований у парафіяльному костелі в Ку́рнику |
| Країна | Річ ПосполитаКоролівство Польське |
| Національність | поляк |
| Діяльність | урядник і політичний діяч |
| Відомий завдяки | шлюбний чоловік Гальшки Острозької |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Посада | каштелян бжесьць-куявський, воєвода бжесьць-куявський, ленчицький, каліський, познанський; староста буський |
| Конфесія | лютеранин |
| Рід | Гурки |
| Батько | Анджей Гурка |
| Мати | Барбара з Курозвенцьких |
| Родичі | Анджей Гурка]] (брат) |
| Брати, сестри | Станіслав Ґурка і Анджей Ґурка |
| У шлюбі з | Острозька Гальшка Іллівна |
 Герб варіант гербу Лодзя | |
Життєпис
Народився близько 1533 року. Був найстаршим сином генерального старости Великопольщі, буського старости, лютеранина Гурки Анджея[1] та його дружини Барбари Курозвенцкої — доньки старости кшепицького, вєлюнського Станіслава Курозвенцкого[2] та сестри Марціна Зборовського[3] Зофії.
Навчався під керівництвом Яна з Козьміна (бл. 1542 р.), Евстахія Трепки. Після батька став буським старостою. 1533-го під час шлюбу Сигізмунда Августа з Катажиною вжив надмір алкоголю. 4 лютого 1556 в Познані виконував обов'язки маршалка двору королівни Зофії. Як ленчицький воєвода радив королю в березні 1558 скликати сейм у Львові. Після того, як Папа римський відмовився затверджувати на посаді куявського єпископа Уханського, король звернувся до Л. Гурки із запитанням, що він про це думає. У відповідь почув пропозицію розглянути це питання на сеймі з пропозицією прийняти таке рішення, яке б не ущемлювало права короля та не ображало Папу, що було більш поміркованим, ніж позиція римо-католика Тарновського. На момент призначення на посаду познанського воєводи належав до проавстрійського табору.
Був головою лютеран Великопольщі. В 1553 р. разом зі Станіславом Остроругом і шляхтичами в познанській ратуші не дозволили виконати судовий присуд для двох міщан, покараних за єретицтво стосовно єпископа. Є сліди його листування з Меланхтоном. У Шамотулах сприяв друкуванню лютеранської літератури.
Посади: каштелян бжесьць-куявський (1554 р.); воєвода: бжесьць-куявський (1555 р.), ленчицький (1558 р.), каліський (1563 р.), познанський (1565 р.); староста буський. Формально був одружений з Гальшкою Острозькою, їх обвінчав єпископ Познанський в присутності короля Сигізмунда II Августа. Дітей не мали.
Володів містами у Великопольщі (отримав після поділу між братами у 1557 р.), також Золочевом та Андрнополем у Руському воєводстві.[4]
Передчасно і раптово помер 23 січня 1573[5][6] року в Познані. Був поголос про те, що на смертному ложі кликав до себе римо-католицьких ксьондзів. Брати мали намір поховати біля батьків у катедрі, але цього не дозволила зробити римо-католицька капітула. Брати вирішили силоміць поховати Л. Гурку в катедрі, але зустріли опір. Справу вирішив позитивно для Гурок Средзький сеймик, якому вона підпорядковувалась. Урочисте поховання відбулось у березні 1573 в Шамотулах, а 1584-го тіло було перенесене до парафіяльного костелу в Курнику, де у презбітерії був встановлений надгробок померлого.[5] Авторство надгробка приписували львівському і познанському майстру Генріхові Горсту через підписаний ним контракт; але правдоподібно це робота іншого майстра.[7]
Гальшка Острозька
Король Сигізмунд II Август у 1559 році дав наказ львівському старості Пйотрові Бажому відібрати Гальшку Острозьку, яка тоді перебувала в монастирі домініканців у Львові після втечі від формально законного чоловіка) в матері (Беати Косьцєлєцкої), віддати її законному чоловіку Лукашеві Гурці, незважаючи на її спротив.
Разом з братом Анджеєм Гуркою, іншими шляхтичами (зокрема, Янушем, Анджеєм Косьцєлєцкими, на чолі з Марціном Зборовським, який мав надію видати Гальшку Острозьку за одного зі своїх синів), вирушили у погоню за Дмитром Сангушком і переодягненою на слугу (або в чоловічому одязі) Гальшкою втекли до чеської Сілезії, маючи надію сховатись у замку гетьмана Яна Амора Тарновського (тестя Василя Острозького), наздогнали їх у містечку Лиса над Лабою за 30 км від Праги, де Д. Сангушко вирішив влаштувати весільний бенкет (тут їх наздогнав Марцін Зборовський з компанією). Дружину, яка була обвінчана у Львові з коханим — князем Симеоном Слуцьким — насильно помістив у вежі замку в Шамотулах.
Примітки
- , ПознаньGórkowie (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
- Kurozwęccy (01) Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine. (пол.)
- Zborowscy (01) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
- Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573)… — S. 414.
- Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573)… — S. 41….
- іноді подають інші дати — січень 1573 → Див.: Żelewski R. Górkowa Elżbieta (Halszka z Ostroga 1539—1582) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. VIII/3. — Zeszyt 38. — S. 425; чи лютий 1573 → Див.: Байдаченко Н. «Гальшка Острозька. Історія з ілюстраціями»
- Lepiarczyk J., Mika M. Horst (Horszt, Horscht, Horstin, Horstyn, Horstain) Henryk (Endrych), (zm. przed 1612)… — S. 17.
Джерела
- Dworzaczek W. Górka Łukasz h. Łodzia (ok. 1533—1573) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. VIII/3. — Zeszyt 38. — S. 412—414.
- Lepiarczyk J., Mika M. Horst (Horszt, Horscht, Horstin, Horstyn, Horstain) Henryk (Endrych), (zm. przed 1612) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Polska AU, 1962—1964. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 16—17.