Лукул
Луку́л (раніше Улу-Кол; крим. Ulu Qol, Улу К'ол) — мис на заході Кримського півострова, що виходить до Каламітської затоки Чорного моря. Розташований в Нахімовському районі Севастополя. Є самим північним мисом узбережжя Севастополя та південним вхідним мисом Каламітської затоки. Акваторія Чорного моря біля мису оголошена заповідною, входить до складу Лукульского гідрологічного прибережного аквакомплексу, є еталоном взаємодії моря і суші. 1885 року на мисі був встановлений навігаційний маяк для забезпечення безпеки мореплавства при підході до порту Севастополь з північних напрямків.
| Лукул | |
 | |
| Країна |  Україна |
| Регіон | Севастополь |
| Акваторії, що омивають | Чорне море |
| Координати | 44°50′22″ пн. ш. 33°33′15″ сх. д. |
  Лукул | |
| Висота | 15 м |
 | |
Назва мису
Назва мису імовірно походить від двох тюркських слів «улу» та «кул», що в перекладі означає «великий схил», «великий скат». На перших картах Криму мис мав назву Улу-Кол (Улу-Кул), але надалі ця назва була трансформована в більш просту форму — Лукул. Також ряд дослідників пов'язують назву з ім'ям римського полководця Лукулла Понтійського.
Географія
Мис являє собою високий стрімкий берег червонуватого кольору, який гарно помітний з моря. Тут органічно поєднуються м'який, помірно-вологий приморський клімат та сухий клімат кримських степів. Рельєф переважно складається з глинястих порід, але біля самої води знаходяться пляжі з дрібного піску. Мис має 15 метрів у висоту.
Флора і фауна
Флора та фауна на мисі Лукул аналогічна степовому Криму. З флори представлені такі види: полин кримський, ковила, адоніс весняний, волошка Талієва та інші. З фауни: степовий орел, степова мишівка, зрідка зустрічається стрепет, ще рідше степова гадюка та чотирьохсмугий полоз. З комах зустрічаються дибка степова, красуня блискуча, емпуза смугаста.
Галерея
Вигляд на море з мису Лукул
Мис Лукул
Осипання мису Лукул
Глинястий розріз
Розмивання мису Лукул
Тріщини в породі