Лунін Микола Олександрович

Микола Олександрович Лунін (22 травня 1915(19150522), місто Ряжськ Рязанської губернії, тепер Рязанської області, Російська Федерація — 3 жовтня 1968, місто Москва) — радянський діяч, один із ініціаторів стахановського руху на залізниці, машиніст паровоза, начальник Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці Сумської області. Герой Соціалістичної Праці (5.11.1943). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Лунін Микола Олександрович
Народився 9 (22) травня 1915
Ряжськd, Ряжський районd[1]
Помер 3 жовтня 1968(1968-10-03)[1] (53 роки)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність росіянин
Діяльність Q48961201, політик
Посада депутат Верховної ради СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть»

Життєпис

Народився в родині залізничника. З батьками переїхав на роз'їзд Кирзінський Омської залізниці, а потім до Новосибірська. У 1930 році закінчив залізничну семирічну школу, а у 1932 році — дворічну залізничну школу фабрично-заводського учнівства імені Шварца на станції Новосибірськ.

З 1932 року працював слюсарем, помічником машиніста паровозного депо станції Новосибірськ Томської залізниці.

У грудні 1934 — серпні 1935 року — слухач курсів машиністів на станції Тайга Томської залізниці.

У 1935—1945 роках — машиніст паровозного депо станції Новосибірськ. У 1940 році виступив ініціатором соціалістичного змагання за нові методи експлуатації паровоза: збільшення обсягу ремонту, що виконується силами самої паровозної бригади, зниження собівартості ремонтів.

Член ВКП(б) з 1941 року.

У роки німецько-радянської війни почин Луніна набув широкого поширення на транспорті і в інших галузях промисловості. Отримав Сталінську премію за впровадження нових методів організації виробництва. У 1943 році за преміальні кошти купив ешелон вугілля вагою 1 000 тонн на допомогу Сталінграду.

У серпні 1945 — вересні 1947 року — начальник 8-го Смородинського відділення паровозного господарства Південної залізниці міста Тростянець Сумської області. Одночасно з листопада 1946 по вересень 1947 року — 1-й заступник начальника Смородинського відділення Південної залізниці.

У вересні 1947 — 1950 року — студент Харківського інституту інженерів залізничного транспорту імені Кірова, який закінчив із відзнакою. Потім закінчив Вищі інженерні курси Міністерства шляхів сполучення в Москві.

З 1950 року — на керівній роботі на залізничному транспорті: начальник Сумського відділення паровозного господарства, начальник Помічнянського, Тамбовського і Московсько-Київського відділень залізниці, заступник начальника Московсько-Рязанської залізниці. З 1960 року — начальник Московсько-Ризького відділення Московської залізниці.

Помер у місті Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Звання
  • Директор-полковник (1951)

Нагороди

Джерела

Примітки
  1. Лунин Николай Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.