Лур'є Віра Йосипівна

Народилася в єврейській сім'ї. Її батько був лікарем-дерматологом, випускником Київського університету, що прийняв лютеранство та відкрив у Санкт-Петербурзі приватну клініку на Гороховій вулиці; до початку Першої світової війни він також завідував військовим санаторієм. Матір — Марія Павлівна Лур'є, родом з Балти, була дочкою біржевого маклера, якому, як купцеві першої гільдії, було дозволено покинути лінію осідлості та поселитися в столиці.

Після закінчення гімназії Л. С. Таганцевої, Віра Лур'є відвідувала Будинок мистецтв, де займалася в театральній студії Н. Євреїнова і поетичній студії Н. Гумільова. Зі своми віршами вона ввійшла в коло поетів, близьких акмеїзму, і стала членкинею групи «Звучна раковина». Особливо близька вона була з Костянтином Вагіновим.

Восени 1921 року емігрувала в Берлін, де одразу після Жовтневої революції влаштувалися її дідусь та бабуся. Виступала як літературний критик у виданнях «Голос России», «Дни», «Новая русская книга» та інших. Регулярно публікувала вірші в газеті «Дни». Близько дружила з Андрієм Бєлим, входила до гурту російської інтелігенції, що склався в місті (група Еренбурга, Ніна Берберова, Олександр Бахрах, останній — її родич).

Коли в 1924 році Берлін втратив свої позиції як центр російської еміграції, Лур'є стала писати менше віршів, працювала вчителькою російської мови. В 1938 році вона була заарештована гестапо, але швидко була звільнена (її матір була депортована в концентраційний табір Терезієнштадт). В середині 1950-х років написала для газети «Русская мысль» декілька віршів та спогади про Н. Євреїнова. З 1983 року вона писала німецькою мовою, авторка спогадів.

Лірика Лур'є вирізняється ясністю та лаконічністю, як у акмеїстів.[1]

• Дядько (чоловік сестри батька, Дори Лур'є) — лікар-пульмонолог і бактеріолог Філіп Маркович Блюменталь, директор хіміко-бактеріологічного інституту, один із засновників Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом, яка під його керівництвом 20 квітня 1911 року вперше провела акцію проти туберкульозу легень «День білої ромашки».
• Дядько (двоюрідний брат матері) — диригент, заслужений діяч мистецтв РС ФСР Олександ Борисович Хессін (1869–1955).

• Стихотворения. Берлин, 1987.

• Воспоминания (журнал «Студія», № 9-12, 2005–2008; в додатку багато віршів)
• Віра Лур'є на сайті «Світ Марини Цвєтаєвої»
• Некролог в газеті «Берлинер Цайтунг»^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (нім.)
• «Es war, es ist: Vera Lourie — eine Dichterin in Berlin.» (нім.)
• Dictionary of Russian and Soviet Women Writers ed. M. Ledkovsky, C. Rosenthal, M. Zirin. (Greenwood Press, 1994), pp. 392–394 (англ.)