Луцій Стацій Мурк

Лу́цій Ста́цій Мурк (також відомий як Луцій Стай Мурк, лат. Lucius Statius Murcus / Lucius Staius Murcus; ? — близько 39 року до н. е.) — воєначальник часів пізньої Римської республіки.

Луцій Стацій / Стай Мурк
лат. L.Staius Murcus
Ім'я при народженні Lucius Statius (Staius) Murcus
Народився невідомо
Стародавній Рим
Помер близько 39 до н. е.
Сиракуза, Стародавній Рим
Громадянство Римська республіка
Діяльність державний діяч, воєначальник
Посада претор
Термін 45 рік до н. е.
Рід Стаї / Стації
Батько невідомо
Мати невідомо

Біографія

Ймовірно був за походженням самнітом або марсом, тому мав номен Стай, латиною — Стацій. Поблизу Сульмони на землі марсів знайдений камінь с надписом «L(ucius) Staio Sex(ti) f(ilius) / Murco» (CIL IX 3080)[1]. Також імовірно був родичем (можливо навіть сином) самнітського воєначальника часів Союзницької війни 90—88 років до н. е. Стація, якого надалі прийняли до сенату і який за цей час сильно збагатився, тому у 43 році до н. е. викликав у когось з римлян сильну заздрість, через що був внесений до проскрипційного списку під час Другого тріумвірату і підлягав експропріації статку і знищенню. Не дав себе захопити, разом з сім'єю спалив себе у власному домі.

У 48 році до н. е. був легатом у Юлія Цезаря, який діяв у Епірі разом з іншим легатом Марком Ацілієм Каніном проти військ прихильників Помпея Марка Кальпурнія Бібула і Луція Скрибонія Лібона. У 46 році до н. е. воював проти прихильників Помпея в Африці. Його вважали загиблим під час зворотного шляху морем. У 45 році до н. е. був претором.

44 року до н. е. був призначений Юлієм Цезарем намісником римської провінції Сирія, де з трьома легіонами намагався придушити заколот римського вершника Квінта Цецілія Басса, але зазнав невдачі. До нього на допомогу прибув намісник Віфінії і Понта Квінт Марцій, також з трьома легіонами, і вони удвох обложили Басса в Апамеї. Того року був убитий Юлій Цезар, Луцій Стацій до цього приєднався до заколотників і його вбивць.

На початку 43 року до н. е. в Сирію прибув один з вбивць Цезаря Гай Кассій Лонгін, і намісники передали йому свої війська, в тому числі й один легіон Квінта Цецілія, який його зрадив. Начебто був як і Гай Кассій проголошений вояками імператором, хоча незрозуміло, за які доблесті це відбулося, можливо вони підкупили для цього свої легіонерів, як це відбувалося з іншими. У Гая Касія став префектом-командувачем флоту ((лат.), на цій посаді карбував денарії, на яких теж іменував себе імператором, може маючи на увазі поняття «імператор» як головного магістрата провінції. Під час війни з прибічником Марка Антонія Публієм Корнелієм Долабеллою у 43 році до н. е. розгромив його флот у повторній битві біля Лаодікеї, після чого Кассій захопив це місто. Потім командував флотом у Родоської експедиції, коли острів захопили війська Гая Кассія.

Приблизно в середині 42 року до н. е. був направлений з 60 кораблями до мису Тенарон на перехоплення флоту Клеопатри, що вийшов на допомогу тріумвірам — Марку Антонію, Октавіану і Марку Емілію Лепіду. Коли стало відомо, що флот цариці сильно постраждав від бурі, й повертається назад, Луцій Стацій відплив до Брундізія, щоб перешкодити переправі військ тріумвірів через протоку і доставці їм продовольства. Так як його сил було недостатньо, на допомогу прибув Гней Доміцій Агенобарб. Удвох вони мали 130 кораблів, і з цим флотом 3 жовтня 42 року до н. е., у день першої вирішальної битви між республіканцями — вбивцями Цезаря і тріумвірами, яка відбулася при Філіпах, розгромили в Іонічному морі флот Гнея Доміція Кальвіна, який намагався переправити на Балкани два легіони і допоміжні війська. Після поразки Марка Юнія Брута і Гая Кассія флот республіканців розділився. Луцій Стацій з 80 кораблями і двома легіонами, до яких приєдналися ескадри Туруллія і Гая Кассія Пармского, пішов на Сицилію до Секста Помпея. Ставши одним з командирів флоту у нього, користувався значним впливом, переконував Помпея піти на угоду з тріумвірами. Вступив у конфлікт з вільновідпущеником Помпея Менодором і став жертвою його інтриг. Помпей підкупив військового трибуна і центуріона, і вони вбили Луція Стація Мурка в Сиракузах на початку 39 року до н. е. У злочині звинуватили рабів, яких для більшої достовірності розп'яли на хрестах.

Примітки

Джерела

  • Münzer F. L. Staius Murcus // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. Zweite Reihe. Bd. III, A 2. — Stuttgart: J. B. Metzler, 1929. (нім.)
  • Аппіан, Εμφύλιος πόλεμος (Про громадянську війну), III, 77-78; IV, 25, 74, 83, 86, 115—116; V, 25, 70. (гр.)
  • Гай Юлій Цезар, De bello civili (Записки про громадянську війну), III, 15—16. (лат.)
  • Діон Кассій, Ῥωμαϊκὴ ἱστορία (Римська історія), XLVII, 30, 33. (гр.)
  • Цицерон, Листи до Аттика, XII, 2, 1. Листи до близьких XII, 11, 1. (лат.)
  • Гай Веллей Патеркул, Historiae Romanae libri II, 69, 77. (лат.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.