Луїджі Аллеманді

У дорослому футболі дебютував 1921 року виступами за команду клубу «Леньяно», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 85 матчах чемпіонату.

Згодом з 1925 по 1927 рік грав за команду «Ювентуса», у складі якого виборов титул чемпіона Італії.

Своєю грою за туринську команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1927 року. Відіграв за міланську команду наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри, протягом яких команда змінювала назву спочатку на «Амброзіана», а згодом на «Амброзіана-Інтер». Був основним гравцем захисту команди, у її складі ще одного разу ставав чемпіоном країни.

Протягом 1935—1938 років захищав кольори клубів «Рома» та «Венеція».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Лаціо», за команду якого виступав протягом 1938—1939 років.

1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни лише 24 матчі. У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1934 року в Італії, здобувши того року титул чемпіона світу.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1939 року, очоливши тренерський штаб свого останнього клубу «Лаціо». Досвід тренерської роботи обмежився цим клубом.

Згодом, у середині 1950-х нетривалий час обіймав посаду технічного директора футбольного клубу «Алессандрія».