Луїджі Коменчіні

Луї́джі Коменчі́ні (італ. Luigi Comencini; 8 червня 1916 — 6 квітня 2007) — кінорежисер, один з батьків італійського неореалізму.

Луїджі Коменчіні
італ. Luigi Comencini
Дата народження	8 червня 1916(1916-06-08)[1][2][…]
Місце народження	Сало, Провінція Брешія, Ломбардія, Королівство Італія
Дата смерті	6 квітня 2007(2007-04-06)[3][1][…] (90 років)
Місце смерті	Рим, Італія[2]
Поховання	цвинтар Фламініоd
Національність	італієць
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Професія	кінорежисер, сценарист
Alma mater	Міланський технічний університет
Діти	Paola Comencinid, Cristina Comencinid і Francesca Comencinid
IMDb	ID 0173728
Луїджі Коменчіні у Вікісховищі

Отримавши диплом архітектора, Коменчіні зайнявся журналістикою і присвятив себе кінематографу.

Разом з Альберто Латтуадою і М. Феррарі він стояв біля витоків створення в 1938 році Італійської кінотеки в Мілані, працював асистентом різних режисерів, був активним сценаристом, автором короткометражних фільмів.

Коменчині дебютував повнометражним фільмом «Красти заборонено» (1948). Вніс внесок до формування естетики неореалізму своїми найпопулярнішими комедіями «Хліб, любов і фантазія» (1953) і «Хліб, любов і ревнощі» (1954), антифашистськими стрічками «Всі додому» (1960), «Дівчина Бубе» (1963) і іншими.

Згодом, працюючи в різних жанрах переважно комерційного кіно, режисер зберігав професійний рівень навіть в розважальних фільмах, таких, як «Скопоне, наукова картярська гра» (1972).

Він співпрацював з класиками італійського кіно Росселліні і Дзаваттіні і сам виховав багато талановитих майстрів, серед яких, — його дочка Кристина.