Луїс Бота
Луїс Бота (афр. Louis Botha; 27 вересня 1862, Грейтаун (нині у Квазулу-Наталь) — 27 серпня 1919) — африканерський політичний і військовий діяч, перший прем'єр-міністр Південно-Африканського Союзу — предтечі сучасної Південно-Африканської Республіки.
Луїс Бота | |
---|---|
афр. Louis Botha | |
Народився |
27 вересня 1862[1] Greytownd, Umzinyathi District Municipalityd, Квазулу-Наталь, ПАР |
Помер |
27 серпня 1919[1][2] (56 років) Преторія, ПАР[3] ·Іспанський грип і грип |
Країна | ПАР |
Діяльність | політик |
Знання мов | англійська[4] |
Учасник | Друга англо-бурська війна і Перша світова війна |
Посада | Прем'єр-міністр ПАР |
Військове звання | генерал |
Партія | South African Partyd |
Батько | unknown Bothad[5] |
Автограф | |
Став членом парламенту Трансваалю 1897 року як представник дистрикту Фрайгайд.
1899 — взяв участь у Другій англо-бурській війні — спочатку у загоні під командуванням Лукаса Мейера у Північному Наталі, а згодом сам командував військами, провівши бої під Коленсо і Спіоен Коп.
Після смерті генерала Жубера став головнокомандувачем Трансваальської армії бурів, де продемонстрував свої визначні здібності воєначальника під Белфаст-Далманута. Були чутки, що Бота захопив у полон Вінстона Черчілля під час засідки на бронепотяг в Наталі 15 листопада 1899 р., але це виявилося лише чутками.
Після падіння Преторії розпочав партизанську війну проти британців разом з Де ла Райем і Крістіаном де Ветом.
Діяльність після Другої англо-бурської війни
Був головним бурським представником під час мирних переговорів 1902 року, які завершилися підписанням мирного договору у Ферініхіні.
Бойова слава Боти зробила його визначною постаттю в політиці Трансваалю, і він був провідним діячем післявоєнної відбудови цієї країни.
Працював у напрямку налагодження стосунків з британцями. У період реконструкції під британським пануванням Бота вирушив до Європи з де Ветом і де ла Райєм, щоб зібрати кошти на відновлення спалених бурських ферм і маєтків.
Після надання Трансваалю права на самоврядування (1907) лорд Селборн запропонував генералу Боті сформувати уряд, і 4 березня 1907 той став прем'єр-міністром Трансваалю.
Навесні 1907 року генерал Бота взяв участь у конференції прем'єр-міністрів колоніальних територій у Лондоні. У ході свого візиту до Великої Британії з цієї нагоди оголосив про повноправне входження Трансваалю в лоно Британської імперії і про свій щирий намір працювати на благо країни незалежно від національних і расових відмінностей її жителів.
1911 — разом із ще одним героєм англо-бурської війни, Яном Смутсом, заснував Південно-Африканську партію (SAP).
1910 — коли Південна Африка отримала статус британського домініону, Бота став першим прем'єр-міністром Південно-Африканського Союзу.
Подальша кар'єра
Після того, як вибухнула Перша світова війна, Бота послав війська, щоб захопити Німецьку Південно-Західну Африку (нині Намібія). Це спричинило повстання серед бурів (повстання Марітца). 32-тисячне військо Боти, яке складалося зокрема й із бурів, придушило повстання.
Наприкінці війни взяв участь у короткотривалій місії Британської імперії до Польщі. Він стверджував, що умови Версальського договору були надто суворі для Центральних держав. На Паризькій мирній конференції домагався включення Південно-Західної Африки до складу Південно-Африканського Союзу.
У цей час він уже був важко хворий[6] .
Генерал Луїс Бота помер вранці 27 серпня 1919 року від серцевої недостатності. Похований на Полі Героїв у Преторії.
Про Боту Вінстон Черчілль писав у своїх «Великих сучасниках»: «Три найвідоміші генерали, яких я знав у моєму житті, не виграли бій із зовнішнім ворогом. І їхні імена починаються на „Б“, це — генерал Бут, генерал Бота і генерал Баден-Пауелл…»[7].
Луїс Бота і Україна
2 квітня 1919, за дорученням Найвищої ради Паризької мирної конференції, Бота очолив міжнародну комісію, утворену для підготовки перемир'я між Західною областю Української Народної Республіки і Польщею під час українсько-польської війни 1918—1919. Комісія ухвалила обмежити армії воюючих сторін до 20 тис. кожну. Було встановлено демаркаційну лінію («лінія Бота»), за якою Дрогобицький нафтовий басейн залишався за ЗО УНР, а до Польської республіки відходив Львів і території на захід від лінії Львів — Сокаль. Уряд ЗО УНР 13 травня 1919 р. прийняв пропозиції комісії Боти. Але польський уряд, значно посиливши свої війська на українському фронті армією генерала Ю.Галлера, повністю сформованою у Французькій республіці і призначеної Антантою виключно для боротьби з більшовиками, відкинув всі пропозиції міжсоюзної комісії, очолюваної Ботою[8].
Примітки
- SNAC — 2010.
- GeneaStar
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118513958 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Lundy D. R. The Peerage
- Dr. F.V. Engelenburg. Genl Louis Botha. — J.L. van Schaik BPK, Pretoria, 1928, pp. 350—353
- Winston Churchill. Great Contemporaries. — Odhams, London, 1948, p. 287
- Довідник з історії України
- Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Джерела
- Owen Coetzer, The Anglo-Boer War, p. 30. Cf. Winston Churchill, The Boer War: London to Ladysmith via Pretoria and Ian Hamilton's March, Longman's, 1900 and subsequent editions
- Winston Churchill, My Early Life, p. 250, Eland Publishing Limited, 2000 edition. First published 1930.
- «Boer Leaders Coming Here: Botha and De la Rey to Visit America», The New York Times: 3, 30 July 1902
- Dr. F.V. Engelenburg. Genl Louis Botha. — J.L. van Schaik BPK, Pretoria, 1928, pp. 350—353.
- Johannes Meintjes. General Louis Botha. A Biography. — Cassel, London, 1970, p. 292.
- Dr. F.V. Engelenburg, Genl Louis Botha. — J.L. Van Schaik BPK, Pretoria, 1928, p. 355
- Johannes Meintjes. General Louis Botha A Biography. — Cassel, London, 1970, p. 302.
Література
- В. І. Головченко. Бота Луїс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Бота // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.