Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні

Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні, герцог Невера (фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini; 16 грудня 1716, Париж — 25 лютого 1798, там само) — французький політик і письменник. Член Французької академії.

Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні
фр. Louis-Jules Mancini-Mazarini
Народився 16 грудня 1716(1716-12-16)[1][2][3]
Париж, Королівство Франція
Помер 25 лютого 1798(1798-02-25)[1][2] (81 рік)
Париж, Франція
Країна  Франція
Діяльність дипломат, письменник, поет, військовослужбовець
Мова творів французька[1]
Членство Французька академія, Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук і Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Рід Mancini familyd
Батько Philippe Jules François Mancinid
Діти Adelaide Diane Hortense Mancinid[4]
Нагороди
 Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні у Вікісховищі

Біографія

Манчіні-Мазаріні був сином герцога Невера, Філіпа Жуля Франсуа Манчіні (1676—1768) та його дружини Маріанни Спіноли (1687—1739).[5] Його батько Філіп Манчіні походив з сімейної династії, з якої також походив кардинал Мазаріні, герцог Неверу Джуліо Мазаріні .[6]

Манчіні-Мазаріні успішно дебютував як письменник. Він став відомим як автор деяких успішних п'єс. 1742 року він був обраний до Французької академії як наступник покійного єпископа Клермона Жана-Батиста Массійона (крісло № 4). 1796 року письменник Габріель-Марі Легуве став наступником Манчіні-Мазаріні в академії. З 1756 року Манчіні-Мазаріні був також членом Прусської академії наук .

Луї-Жуль Манчіні-Мазаріні (бюст Жана-Антуана Гудона)

У Парижі Манчіні-Мазаріні одружився з Еленою Франсуазою Феліпо де Поншартрен (1715—1781). У пари було декілька дітей, серед яких Елен Жулі, яка згодом вийшла заміж за графа де Гісора, Луї-Марі Фуке де Бель-Іль, і Аделаїда Діана, яка стала дружиною Луї Еркюля Тімолеона де Коссе, герцога Бріссака .

1748 року Манчіні Мазаріні був відправлений в дипломатичну місію до Святого Престолу в Рим, а 1756 року втдбув з дипломатичною місією до Берліна до Фрідріха Великого . 1763 року він представляв інтереси французького двору при дворі Георга III в Лондоні, а між 1763 і 1787 роками служив міністром Людовіка XVI.

Саме через цю останню посаду в роки терору він прийшов у немилість і був заарештований. Проте цей час йому вдалося пережити.

Манчіні-Мазаріні помер у віці 81 року 25 лютого 1798 року в Парижі.

Вибрані твори

як автор

  • La Colette fixée. Comédie en 3 actes en vers; avec un divertissement. Paris 1746 (zusammen mit Charles-Antoine Leclerc de La Bruère und Claude-Henri de Fusée de Voisenon).
  • Fables de Mancini-Nivernois. Paris 1796.

як перекладач

  • Horace Walpole: Essai sur l'art des jardins modernes. Paris 1785.

Література
  • Paul Mesnard: Histoire de l'académie française depuis sa fondation jusqu'en 1830. Charpentier, Paris 1857.

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. GeneaStar
  3. Annuaire prosopographique : la France savante
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  5. Libro d'Oro della Nobiltà Mediterranea
  6. Genealogie der Familie Mancini-Mazarini
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.