Луї-Філіп Лонке

Лонке почав свою кар'єру як логіст. Починаючи з 1999 року він здобував досвід у більш ніж 10 компаніях на різних посадах. А з 2007 він працює консультантом з управління в IT компаніях. Навички, що Лонке здобув у мінливому корпоративному світі дозволили йому ефективно планувати власні експедиції. Також Луї-Філіп самостійно вивчав фотомистецтво, SEO, маркетинг та комунікації. Починаючи з 2006 він займається волонтерською діяльністю у громадській організації «Мистецтво в кожному з нас» і був обраний членом ради директорів у 2010.

Лонке почав самостійно подорожувати у 2000 році. У 2002 він поїхав працювати у Сінгапур, де, заодно, навчався підводному плаванню. Щоб вдовольнити цю пристрасть він близько року, з 2004 по 2005, подорожував Океанією. Згодом Лонке почав ходити в походи і дізнаватись все більше про мандрівників та дослідників. Та дійсно зацікавився цим, лиш коли переглянув всесвітньовідомий фільм “Наодинці через Австралію”. Повернувшись у Бельгію, він зустрівся з автором та мандрівником Сильвіаном Тессоном, що закликав його подорожувати. Тож, у 2006 році, Луї-Філіп звільнився з роботи, і повернувся в Австралію, щоб пройти свої перші три експедиції.[3]

Його перша соло експедиція Тасманійською пустелею безсумнівно була найепічнішою з усіх трьох. Саме вона принесла йому перших спонсорів та визнання серед австралійських дослідників. Після року в Австралії Лонке повернувся в Бельгію і почав планувати серію кількох експедицій, що мали б стати першими у світі. Першою мандрівкою був перетин пустелі Сімпсона по її найдовшій відстані.

Лонке організував благодійні експедиції за участю засобів масової інформації, однією з яких була найбільш високогірна дегустація шоколаду на Евересті. В липні 2010 року він пройшов трек через Ісландію[4] по її крайній широті з півночі на південь. Згодом він оголосив про повернення до Ісландії, щоб спробувати здійснити подорож взимку.[5] Обидві його експедиції — пустелею Сімпсон та Ісландією — включили в наукову програму паризького Будинку наук про людину (MSH) під назвою «Стрес та прийняття рішень в екстремальних умовах».

• 2006 — Перетин Західного національного парку МакДоннел без підтримки.[6]
• 2006 — Траверс острова Фрейзер без підтримки.
• 2007 — Перетин Тасманійської пустелі.
• 2008 — Перетин пустелі Сімпсона з півночі на південь через центр без підтримки.[7][8]
• 2010 — Траверс Ісландією влітку без підтримки.[9]
• 2011 — Каяк-експедиція Бельгією.[10][11]
• 2012 — Перетин Польщі пішки через Риси і Татри, потім каяком по Віслі до Балтійського моря. Про цю експедицію він розповідав на TEDxWarsaw 2013.[12][13][14][15]
• 2013 — Експедиція «ТітіКаяк» з Гаджель Санчес Рівера. Повністю переплили озеро Тітікака і створили перший географічний фотографічний інвентар озера, взявши GPS координати розміщення межі між водою та землею, а також фотографії дна. Вони також зняли підводні фото Північного Болівійського узбережжя, щоб визначити ареал проживання гігантської жаби Тітікакський свистун. Про мету цієї експедиції він розповідав на TEDx Flanders.[16][17][18][19][20]
• 2015 — Траверс Долини смерті з півночі на південь без підтримки.[21]
• 2016 — Салар трек 2. Піший траверс солончаків Салар-де-Койпаса та Салар-де-Уюні. Ці солоні рівнини розташовані на Болівійському Альтіплано і є залишками озера Таука.[22][23][24]

2009 — Експедиція «Шоколадний шерп».[25] Роздавання шоколаду протягом 400 км треку від Катманду до Базового табору Евересту та назад до Лукла.

• 2013 — Експедиція Корделла на острів Кліппертон. Наукова та радіоекспедиція з позивним TX5K.[26][27][28]
• 2013 — експедиція річкою Мараньйон.
• 2013 — Салар-трек експедиція. Він спробував пройти через Салар-де-Койпаса та Салар-де-Уюні пішки без будь-яких поповнень, та не вдалось.[29][30]
• 2016 — Часткове перетинання пустелі Сімпсона з Заходу на Схід від Старого Андадо до Кутка Поепеля та проходження через центр.[31][32]