Луї Жуве

Луї Жуве
фр. Jules Eugène Louis Jouvet
	Луї Жуве. Фото 1950
Ім'я при народженні	Жуль Ежен Луї Жуве
Дата народження	24 грудня 1887
Місце народження	Крозон, Фіністер, Франція
Дата смерті	16 серпня 1951 (63 роки)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Цвинтар Монмартр
Громадянство	Франція
Професія	актор, режисер
Роки активності	1922 — 1951
IMDb	ID 0431212
Нагороди та премії
	Офіцер ордена Почесного легіону
	Луї Жуве у Вікісховищі

Жуль Еже́н Луї́ Жуве́ (фр. Jules Eugène Louis Jouvet; нар. 24 грудня 1887, Крозон, Фіністер Франція — 16 серпня 1951, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, режисер.

Театр Атеней

Біографія

Луї Жуве народився 24 грудня 1887 році у Крозоні, департамент Фіністер у Франції. Дитинство провів у Бретані. У 14 років втратив батька, виховувався у дядька-аптекаря в Арденнах. З 1904 ріку навчався в Парижі на фармацевта, але увесь вільний час проводив в театрах. Тричі провалювався на іспитах до Вищої консерваторію драматичного мистецтва. У 1913 році разом зі своїм другом Шарлем Дюлленом поступив у трупу театру Жака Копо «Старий голуб'ятник» (фр. Le théâtre du Vieux-Colombier), де працював режисером, декоратором, актором (при цьому він заїкався, але майстерно приховував свою ваду особливою скандуючою вимовою, яка пізніше стала знаменитою).

У 1914-1917 роках Жуве — лікар на фронтах Першої світової війни. У 1922 році почав самостійно працювати в театрі на Єлисейських Полях. У 1923 році з успіхом поставив п'єсу Жуля Ромена «Кнок, або Урочистість медицини». У 1927 році почалася його багаторічна співпраця з письменником Жаном Жироду.

6 липня 1927 року разом з Гастоном Баті, Ш. Дюлленом і Жоржем Пітоєвим Жуве створив режисерський «Картель чотирьох» (проіснував до 1940), метою якого було повернення на сцену поезії театральної вистави і сучасних авторів. У 1930—1932 роках особистим секретарем Жуве був Жан Ануй[1].

З 1935 року Луї Жуве керував театром «Атеней» (нині цей театр носить його ім'я); відмовився від пропозиції очолити «Комеді Франсез». У 1941 році з окупованої Франції він відправився з трупою до Латинської Америки і повернувся лише наприкінці 1944 року[2].

У 1950 році Луї Жуве було нагороджено орденом Почесного Легіону. У 1951 році він поставив драму Сартра «Диявол і Господь Бог»; підтримував творчі пошуки Жана-Луї Барро і Жана Вілара.

Особисте життя

З 1912 року Луї Жуве був одружений з Ельзою Коллен, з якою у нього було троє дітей: Жан-Поль, Анн-Марі і Ліза, що стала акторкою (1924—2004). Актор був дбайливим батьком, хорошим сім'янином і одночасно — великим любителем жінок.

Помер Луї Жуве 16 серпня 1951 року від множинного інфаркту на репетиції п'єси Грема Гріна «Влада і слава»[3].

Фільмографія (вибіркова)

Луї Жуве знявся у 32 фільмах, у тому числі у фільмах Анрі-Жоржа Клузо, Жана Ренуара, Марселя Карне, Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є.


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1933	ф	Топаз	Topaze	Альберт Топаз
1933	ф	Кнок, або Торжество медицини	Knock, ou le triomphe de la médecine	Доктор Кнок
1935	ф	Героїчна кермесса	La kermesse héroïque	капелан
1936	ф	Містер Флоу	Mister Flow	Дюрен, містер Флоу
1936	ф	На дні	Les bas-fonds	Барон
1937	ф	Рамунчо	Ramuntcho	Ічуа
1937	ф	Алібі	L'alibi	Комісар Кала́
1937	ф	Віроломство	Forfaiture	Вальфар
1937	ф	Забавна драма	Drôle de drame ou L'étrange aventure du Docteur Molyneux	Арчибальд Сопер
1937	ф	Бальний записник	Un carnet de bal	П'єр Вердьє/Джо
1937	ф	Мадемуазель лікар	Mademoiselle Docteur	Сімоні
1938	ф	Марсельєза	La Marseillaise	Редерер
1938	ф	Північний готель	Hôtel du Nord	мосьє Едмон
1938	ф	Драма в Шанхаї	Le drame de Shanghaï	Авантюрист Іван
1938	ф	Освіта принца	Éducation de prince	Рене
1938	ф	Вхід для артистів	Entrée des artistes	професор Ламбертен
1938	ф	Мальтійський будинок	La maison du Maltais	Россіньйоль
1939	ф	Примарний віз	La charrette fantôme	Жорж
1939	ф	Кінець дня	La fin du jour	Рафаель Сен-Клер
1940	ф	Школа дружин	L'école des femmes
1940	ф	Батько і син	Untel père et fils	П'єр Фроман, Фелікс Фроман
1940	ф	Серенада	Sérénade	барон Гартман
1941	ф	Підступний лис	Volpone	Моска
1946	ф	Повернення кохання	Un revenant	Жан-Жак Саваж
1947	ф	Набережна Орфевр	Quai des Orfèvres	інспектор Антуан
1948	ф	Закохані самотні на світі	Les amoureux sont seuls au monde	Жерар Фав'є
1949	ф	Повернення до життя (новела «Повернення Жана»)	Retour à la vie	Жан Жирар
1949	ф	Між одинадцятою і північчю	Entre onze heures et minuit	інспектор Каррель
1950	ф	Леді Панама	Lady Paname	Гамб'є/Баньоле
1950	ф	Мікетта і її мати	Miquette et sa mère	Моншаблон
1951	ф	Кнок	Knock	Доктор Кнок
1951	ф	Історія кохання	Une histoire d'amour	інспектор Ернест Плонше

Літературні твори

Réflexions du comédien. — Paris: Librairie théâtrale, 1941 (багаторазово перевидавалася)
Témoignages sur le théâtre. — Paris: Flammarion, 1952.
Le comʹedien désincarné. — Paris: Flammarion, 1954.

Література

Loubier J.-M. Louis Jouvet, le patron. — Paris: Ramsay, 2001.
Финкельштейн Е. Картель четырёх, французская театральная режиссура между двумя войнами. — Л.: Искусство, 1974.(рос.)

Примітки

Prolific French playwright Jean Anouilh (1910—1987). Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 31 грудня 2015.
Denis Rolland, Louis Jouvet et le Théâtre de l'Athénée: " Promeneurs " de rêves en guerre de la France au Brésil, L'Harmattan, 2000.
Адаптація П'єра Боста

Посилання

Луї Жуве на сайті AlloCiné (фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Prolific French playwright Jean Anouilh (1910—1987). Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 31 грудня 2015.

[2] Denis Rolland, Louis Jouvet et le Théâtre de l'Athénée: " Promeneurs " de rêves en guerre de la France au Brésil, L'Harmattan, 2000.

[3] Адаптація П'єра Боста