Ґрем Ґрін

Ґрем Ґрін
Graham Greene
Ім'я при народженні Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene)
Народився 2 жовтня 1904(1904-10-02)
Беркхемстед, Англія
Помер 3 квітня 1991(1991-04-03) (86 років)
Веве, Швейцарія
·лейкоз
Поховання
Корсо[1] : 
Громадянство  Велика Британія
Національність англієць
Місце проживання Беркхемстед
Діяльність письменник, драматург
Сфера роботи роман[2], кінокритик[3] і літературний критик[3]
Alma mater Коледж Бейлліол[1] і Berkhamsted Schoold[1]
Мова творів англійська
Роки активності з 1925
Жанр католицький роман, шпигунські оповідання
Magnum opus «Тихий американець» (1955)
«Наш резидент у Гавані» (1958)
Членство Королівське літературне товариство
Конфесія атеїзм
Батько Charles Henry Greened[4]
Мати Marion Raymond Greened[4]
Брати, сестри Hugh Greened[4], Elisabeth Katherine Greened[4], [William] Herbert Greene[4], Alice Marion Greened[4] і Raymond Greened[4]
У шлюбі з Vivien Greened[1][4]
Діти [Lucy] Caroline Greene[4] і Francis Greened[4]
Нагороди

меморіальна премія Джеймса Тейта Блекаd (1948)

Hawthornden Prized (1941)

премія Едгара Алана По

Shakespeare Prized (1968)

Dos Passos Prized (1980)

Єрусалимська премія (1981)

член Королівського літературного товаристваd

Сайт: grahamgreenebt.org
 Ґрем Ґрін у Вікісховищі

Ґрем Ґрін (англ. Graham Greene, повне ім'я: Генрі Ґрем Ґрін (англ. Henry Graham Greene), 2 жовтня 1904, Беркхемстед, Англія — 3 квітня, 1991, Веве, Швейцарія) — англійський письменник і драматург.

Життя і творчість

Народився у містечку Беркгемстед, Гартфордшир (у Східній Англії) і став четвертим з 6 дітей. Згодом його молодший брат Г'ю Ґрін став генеральним директором Бі-Бі-Сі, а околиці рідного містечка письменник зобразив у своїй шпигунській драмі «Людський фактор» (англ. The Human Factor, 1978).

Батько був директором школи, і Ґрін у дитинстві не сприймав його методів. Зокрема це стосувалося наклепництва серед учнів. З цієї причини страждав на депресію. Через постійне глузування інших дітей у школі, вчинив декілька спроб самогубства, зрештою був змушений покинути школу.

У дитинстві дуже захоплювався пригодницькими романами, зокрема Хаггарда та Конрада. Пізніше Ґрін зізнавався, що йому було дуже складно позбутися їхнього впливу на свою твою творчість.

Студіював у оксфордському «Бейліел-коледжі», під час навчання у якому в 1926 році вийшла перша збірка його віршів — «Гомінкий квітень» (англ. Babbling April).

У 1925 познайомився з католичкою Вів'єн Дейрелл-Браунінґ, а наступного року прийняв католицизм. Пара одружилася у 1927 році і релігійною тематикою насичені чимало ранніх творів Ґрема Ґріна. Та сам письменник заперечував причетність до жанру «католицької літератури», у багатьох його книгах священнослужителі та місіонери зображені іронічно, що спричинило несприятливі відгуки з Ватикану, зокрема щодо творів «Влада і слава» (The Power and the Glory, 1940)[5] і «Суть справи» (The Heart of the Matter, 1948).

Могила Ґрема Ґріна у Швейцарії, фото 2009 року

Відомим автор став завдяки своєму першому роману — «Людина зсередини» (англ. The Man Within, 1929). До того він зумів влаштуватися на роботу у лондонській газеті «Таймс», але успіх роману дозволив йому зосередитись лише на письменницькій діяльності.

Ґрін багато подорожував (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Мексика, В'єтнам, Гаїті, СРСР тощо) та співпрацював із британською розвідкою під час Другої світової війни — його пізні твори (серед яких шпигунські історії та дорожні щоденники) описують життя у країнах, які на власні очі бачив автор. Найвідомішими романами англійця стали «Тихий американець» (1955, події розгортаються у В'єтнамі) і «Наш резидент у Гавані» (1958).

Помер у швейцарському місті Веве 3 квітня 1991.

Особливості творчості

Багато критиків сходяться на думці: Ґрем Ґрін саме той письменник, «хто однаково подобається як звичайним читачам, так і інтелектуалам». Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя.

За своє довге життя Ґрін не раз міняв суспільно-політичні пристрасті, то виступаючи з різкою критикою західної цивілізації, то висуваючи ідею «третього світу», зміцнити який може лише якийсь синтез комунізму і католицизму. Але непримиренність художника до всіх видів насильства і сваволі — чи це диктаторські, колоніальні режими, прояви фашизму, расизму або релігійної нетерпимості — залишалася непохитною. Письменник зажив слави своєрідного «політичного сейсмографа», що реагує на поштовхи і вибухи історії, близько до серця бере всі «больові місця» планети.

Ґрем Ґрін і СРСР

Письменник з таким контроверсійним світоглядом, але послідовним відстоюванням ідеалів гуманізму і справедливості в цілому позитивно сприймався радянською критикою, був популярним у цій країні.

Ґрем Ґрін тричі відвідував СРСР — у 1957, 1960 і 1987 роках[6]. Письменника достатньо часто перекладали і видавали в Радянському Союзі, в першу чергу російською. Окремі твори автора українською переклали І. Коваленко, П. Шарандак, Т. Шевеля та інші.

Головні твори

Романи
  • 1929 — Людина зсередини (The Man Within)
  • 1932 — Стамбульський експрес (Stamboul Train)
  • 1935 — Мене створила Англія (England Made Me)
  • 1936 — Найманий вбивця (A Gun for Sale)
  • 1938 — Брайтонський льодяник (Brighton Rock)
  • 1939 — Таємний агент (The Confidential Agent)
  • 1940 — Сила і слава (The Power and the Glory)
  • 1943 — Відомство страху (The Ministry of Fear)
  • 1948 — Суть справи (The Heart of the Matter)
  • 1951 — Кінець роману (The End of the Affair)
  • 1955 — Тихий американець (The Quiet American)
  • 1955 — Невдаха забирає все (Loser Takes All)
  • 1955 — Наш резидент у Гавані (Our Man in Havana)
  • 1966 — Комедіанти (The Comedians)
  • 1969 — Подорожі з тіткою (Travels with My Aunt)
  • 1973 — Почесний консул (The Honorary Consul)
  • 1978 — Людський фактор (The Human Factor)
  • 1982 — Монсеньйор Кіхот (Monsignor Quixote)
  • 1980 — Доктор Фішер з Женеви, або Вечеря з бомбою (Doctor Fischer of Geneva or The Bomb Party)
  • 1985 — Десятий (The Tenth Man)
  • 1988 — Капітан і ворог (The Captain and the Enemy)

Дорожні щоденники
  • 1936 — Подорож без карт (Journey Without Maps)
  • 1939 — Дороги беззаконня (The Lawless Roads)

Автобіографії
  • 1971 — Таке життя (A Sort of Life)

Вибрана бібліографія видань Гріна українською мовою
  • Хто третій? / Пер. з англ. — К., 1960
  • Комедіанти / Пер. з англ. — К., 1969
  • Грехем Грін "Тихий американець" / на обкладинці/, в книзі є ще "Наш резидент у Гавані" (173-350 с.), післямова Шахової Кіри "Грехем Грін" (351-364 с.), реклама вид-ва "Дніпро" (367-368 с.): — Київ, "Дніпро", 1971, 368 с., тираж 100000 екз., тверд. палітур., форм. А5.
  • Тихий американець. Наш резидент у Гавані: Романи / Пер. з англ. — Харків: Вища школа. Видавництво при ХДУ, 1984. — 352 с.
  • Десятий // «Всесвіт» ч. 8 за 1986 рік
  • Капітан і ворог : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1990. — № 4. — С. 2–77.
  • Монсеньйор Кіхот : Роман / пер. з англ. Володимир Митрофанов // Всесвіт. — 1993. — № 9/10. — С. 3–101.
  • Втратити — і все забути : Повість / пер. з англ. Павло Насада // Всесвіт. — 1995. — № 5-6. — С. 95–140.
  • Останнє слово: Оповідання // «Всесвіт» ч. 8-9 за 1997 рік, с. 58-66
  • Кінець роману. — Харків: КСД, 2017, 224 стор. ISBN 978-617-12-3920-3. Переклав Олег Король
  • Третій чоловік: Повість // пер. з англ. Ігор Павленко // Всесвіт, ч. 3-4 за 2017, с. 73 - 124

Фільмографія

Примітки
  1. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  3. The New Yorker / за ред. (not translated to en-us) — (untranslated): (untranslated), 2021. — С. 64. — ISSN 0028-792X; 2163-3827
  4. Kindred Britain
  5. Vatican's bid to censure Graham Greene (ВВС, 3 листопада 2000)(англ.) переглянуто 18 серпня 2008
  6. УЛЕ т. 1 — С. 496

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.