Львівський гамбіт
Льві́вський гамбі́т (Гамбіт Абоні, гамбіт Лемберга, Польський гамбіт, гамбіт Теннісона, або гамбіт Цукерторта[1]) — шаховий дебют. Виникає після ходів: 1. Кf3 d5 2. e4 (дебют Реті) d5:e4 3. Kf3-g5.
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
| 8 |              | 8 | |||||||
| 7 | 7 | ||||||||
| 6 | 6 | ||||||||
| 5 | 5 | ||||||||
| 4 | 4 | ||||||||
| 3 | 3 | ||||||||
| 2 | 2 | ||||||||
| 1 | 1 | ||||||||
| a | b | c | d | e | f | g | h | ||
У міжнародній енциклопедії дебютів ECO (англ. Encyclopaedia of Chess Openings) має код A06.
Історія виникнення
Американський шахіст Отто М. Теннісон (1834-1909) ще в XIX сторіччі аналізував і застосовував на практиці цей гамбіт. Тому однією з назв такого дебюту є «гамбіт Теннісона».
У 1912 році станіславський шахіст і теоретик Александер Вагнер аналізував цей дебют на шпальтах часопису «Польський шахіст» (пол. «Szachista Polski»). У вересні 1917 року Ваґнер опублікував теоретичну статтю під назвою «Гамбіт Цукерторта». Цей дебют широко аналізували у львівських шахових колах, тому з 1924 року там він дістав назву «львівський гамбіт».
Львівська щоденна газета «Słowo Polskie» описала у 1924 році тематичний кореспонденційний шаховий турнір, який дав багато цікавого матеріалу. На підставі цього матеріалу В. Ґеєр з міста Вроцлавка написав у 1926 році на шпальтах відомого віденського видання «Wiener Schachzeitung» теоретичну статтю «Das Lemberger Gambit» (нім. Львівський гамбіт).
Один з головних варіантів дебюту: 1. Кf3 d5 2. e4 de4 3. Кg5 e5! 4. К:e4 f5 5. d4! Ф:d4 6. Ф:d4 ed 7. Кg5 і після 7. … h6! правильність гамбіту стоїть під питанням.
Цей дебют також аналізували угорські шахісти, зокрема гравці з Будапешту. Там він отримав назву «гамбіт Абоні».
Література
- Władysław Litmanowicz, Jerzy Giżycki, Szachy od A do Z, tom 1, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986 ISBN 83-217-2481-7