Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

Університет є найстарішим вищим навчальним закладом ветеринарного профілю в Україні та Європі. Історія його сягає 1512 року, коли після заснування школи ковальства у Львові створюється цех хірургів, який став у подальшому родоначальником Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Основною структурною одиницею була школа ветеринарії, навчання в якій проводилось латинською мовою. У той час у школі вивчалась низка предметів що включали анатомія коней, рани, їх заживлення, хвороби та звісно ковальство. Навчання тривало 6 років.

Саме у Львові, згідно реформи освіти імператора Йосифа II в Австрійській імперії, мав існувати третій за рахунком університет окрім Відня та Праги.

• Цісарсько-королівська Ветеринарна школа зі школою кування коней з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові — з 1881 року;

Директором школи від 1 жовтня 1881 року був призначений професор Петро Зайфман, колишній директор Варшавської ветеринарної школи та засновник і директор Казанського ветеринарного інституту.

• Львівська академія ветеринарної медицини — з 1 жовтня 1897 року;

Статус академії Львівській школі надався з 1 жовтня 1897 року. Включаючи в себе збільшені кількості працівників та фінансування. Щоб вступити до академії потрібно було мати повну середню освіту з атестатом зрілості, а час навчання продовжувався до 4 років.

• Львівський ветеринарний інститут;

Восени 1939 року Польща була окупована нацистською Німеччиною, внаслідок чого Львівська академія ветеринарної медицини стала Львівським ветеринарним інститутом.

• Львівська академія ветеринарної медицини — з 1992 року;
• Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького — з 1994 року;

У 1992 році навчальний заклад знову гордо найменувався Львівською академією ветеринарної медицини. У 2003 році академія здобула національний статус та до сьогодні носить ім'я Степана Ґжицького.

За 1885 – 2008 роки було видано 16200 дипломів ветеринарного лікаря, 10360 дипломів зооінженера і 945 дипломів ветеринарно-санітарних експертів, понад 1000 з харчових технологій, 350 дипломів фахівців з маркетингу, 120 дипломів менеджерів зовнішньоекономічної діяльності, 60 дипломів фахівців з менеджменту організацій, 30-з екології, 20-з якості, стандартизації та сертифікації.

• Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького — з 2007 року.

Університет розташований практично в самому «серці» міста — на вулиці Пекарській — одній з найстаріших і найкрасивіших вулиць Львова, у парковій зоні. На території університету компактно розташовано навчальні корпуси, гуртожитки, спортивний комплекс та храм Святої Трійці, зони для активного відпочинку та інше.

• Факультет ветеринарної медицини. Найдавніший в університеті та один із найбільших в Україні. Тут здійснюється підготовка лікарів та магістрів ветеринарної медицини, які займаються профілактикою, діагностикою і лікуванням хвороб тварин, птиці і риб, підвищенням їх продуктивності, контролем за якістю продуктів харчування та сировини, попередженням зооантропозоонозів.

• Біолого-технологічний факультет. Факультет готує фахівців для тваринництва західного регіону України зі спеціальностей технологія виробництва і переробки продукції тваринництва та водні біоресурси та аквакультура.
• Факультет харчових технологій. На факультеті ведеться підготовка фахівців для роботи на підприємствах м'ясної і молочної промисловості, в забійних і переробних цехах, фермерських господарствах.

• Факультет економіки та менеджменту. Здійснюється підготовка фахівців за трьома спеціальностями: «Маркетинг», «Менеджмент», «Маркетинговий менеджмент», «Публічне управління та адміністрування», «Економіка», «Туризм», «Економіка довкілля і природних біоресурсів» з урахуванням особливостей професійної діяльності випускників у сільському господарстві.

• Факультет громадського розвитку та здоров'я. Факультет є організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом університету, який навчає фахівців за напрямом «Право», «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза», «Екологія», «Фармація, промислова фармація», «Фізична культура та спорт», «Фізична терапія, ерготерапія» та «Освітні, педагогічні науки». На факультеті здійснюється підготовка студентів як за денною, так і за заочною формою навчання. 
  

  Палац Туркулів-Комелло

У 1908 році тодішня Львівська ветеринарна академія отримала від Міністерства віросповідань та освіти Австро-Угорщини право надавати звання почесного доктора (doctor honoris causa). Від 1909 до 1939 року 11 осіб стали почесними докторами академії:

• 1909 рік — Генрик Кадий і Юзеф Шпільман (Львів, професори академії).
• 1910 рік — Густав Мархед, Людвік Цвіклінський, Вацлав Залеський, Карл Келлє (Відень, працівники міністерств Австро-Угорщини) і професор Юзеф Байєр (Відень, Австрія)
• 1919 рік — Пйотр Бочковський (Варшава, Польща).
• 1930 рік — Зиґмунт Марковський (Львів, ректор академії).
• 1934 рік — Володимир Кульчицький і Вацлав Морачевський (Львів, професори академії).
• 1998 рік — Данило Василенко (Київ, колишній ректор інституту), Богдан Ткачук (США, випускник академії), Еліґіуш Рокіцький (Польща, професор), Оскар Шаллер (Відень, ректор університету).
• 1999 рік — Юзеф Ляйбетзедер (Відень, ректор університету).
• 2001 рік — Петро Вербицький, Михайло Гладій, Ярослав Гадзало, Михайло Зубець, Сергій Мельник, Дмитро Мельничук, Роман Шмідт (Київ, державні діячі).
• 2005 рік — Роман Барановський (США, громадський діяч, випускник академії).
• 2008 рік — Віктор Ющенко, Віктор Балога, Юрій Мельник, Ярослав Кендзьор, Степан Давимука, Володимир Яворівський (Київ, політичні діячі); Павло Сиса, Казімеж Косіняк-Камиш, Юзеф Ніцпонь (Польща, професори) і Роман Пулка (Польща, громадський діяч).
• 2009 рік — професор Станіслав Рудик і Лариса Усаченко (Київ).
• 2012 рік — Міхал Мазуркевич (Вроцлав, ректор університету).

• Степан Зенонович Ґжицький (1900—1976) — всесвітньо відомий випускник Львівської академії ветеринарної медицини (1929), основоположник ветеринарної біохімії в Україні. Він запропонував інсулін як лікувальний засіб у ветеринарії.
• Ярослав Косарчин (1919—1951) — сотник УПА, командир ТВ-23 «Магура» (квітень 1945 — осінь 1949), крайовий провідник ОУН «Карпати» (1949—1951).

Президією Верховної Ради СРСР нагороджений Грамотою і орденом Трудового червоного прапора (3 листопада 1981 року). Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького з 2001 року входить до Всесвітнього Консорціуму вищих навчальних аграрних закладів, а з травня 2000 року факультет ветеринарної медицини університету входить до складу Європейської Асоціації вищих навчальних закладів ветеринарної медицини, яка станом на 2007 рік нараховувала 42 університети. У 2011 році університет прийнятий до Європейської асоціації ветеринарних лікарів.

• Стояновський Степан Васильович

• Кравців Роман Йосипович
• Гунчак Василь Михайлович
• Гладій Михайло Васильович
• Стибель Володимир Володимирович

• 
  Вигляд старого корпусу університету від будинку на вулиці Пекарській, 50
• 
  Фрагмент старого корпусу
• 
  Фрагмент фусту та капітелів старого корпусу ветеринарного університету
• 
  Вигляд на новий корпус університету

• Палац Туркулів-Комелло

• Зооінженерному факультету 50 років від дня заснування: 1949—1999 / Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького, Зооінженерний факультет; голова ред. кол. Р. Й. Кравців. — Л., 1999. — 50 с.: іл.
• Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784—2000) / ред.: Р. Кравців. — Л., 2000. — 902 c.

• Офіційний сайт університету

https://www.lvet.edu.ua/index.php/universytet/istoriia