Любачівський повіт
Любачівський повіт (пол. powiat lubaczowski) — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.
| Любачівський повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat lubaczowski | |||||||||||
 | |||||||||||
Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща | ||||||||||
| Воєводство | Підкарпатське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Любачів | ||||||||||
| Населення: | 56 960 (2008[1]) | ||||||||||
| Площа: | 1308,35 | ||||||||||
| Густота: | 44 | ||||||||||
| Урбанізація: | 34,28 % | ||||||||||
| Номери автомобілів: | RLU | ||||||||||
| TERYT: 3.18.25.09.00.0 | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Загальні дані
Повіт знаходиться у східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Любачів. Станом на 1.01.2008 населення становить 56 960 осіб, площа 1308,35 км².
Демографія
Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:
| Всього | Жінки | Чоловіки | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| Повіт | 57 267 | 100 | 28 671 | 50,1 | 28 596 | 49,9 |
| Міста | 19 640 | 100 | 10 070 | 51,3 | 9570 | 48,7 |
| Села | 37 627 | 100 | 18 601 | 49,4 | 19 026 | 50,6 |
Історія
Перед Другою світовою війною Любачівський повіт займав площу 1 146 км², а до його складу входило дві міські, Любачів й Чесанів, та 9 сільських ґмін - Олешичі, Старий Диків, Великі Очі, Лисячі Ями, Любачів (сільська), Чесанів (сільська), Горинець, Плазів і Наріль. У 1944 році площа повіту збільшилася до 1 302 км² за рахунок чотирьох сіл Рава-Руського повіту (Дев’ятир, Прусе, Радруж і Верхрата) і семи сіл Яворівського повіту (більшість з ґміни Великі Очі). У Любачівському повіті українці станови більшість населення, а саме 65,5%, або 48 тис. осіб. Проте згідно з подальшими даними староства тут, напередодні початку виселенчих акцій мало проживати 11 857 українських родин (53 207 осіб). Поляки домінували лише у містах та двох сільських ґмінах (Наріль і Плазів), які знаходились на межі з Томашівським повітом. [2]
За його даними виселенчої комісії протягом 1944-1946 рр. з-поміж 10 291 українських родин (44 777 осіб) до УРСР було депортовано 9 348 родин (40 787 осіб) і 556 родин (2 126 осіб) із сусідніх повітів (Білгорайського, Ярославського, Перемиського, Томашівського). Залишилося 703 змішані родини (3 120 осіб) і не виселено 240 родин (870 осіб). Найбільше змішаних родин залишилось у ґмінах Великі Очі (156) і Старий Диків (154).[2]
Проте як згодом виявиться, радянські евакуаційні комісії суттєво помилялися у своїх кількісних оцінках депортованого українського населення, оскільки відносно велика кількість українців (близько 20%, тобто орієнтовно 10 тис. осіб) продовжувала залишатися на терені Любачівщини, переписуючи метрики, ховаючись у лісах або у сусідніх повітах. Зрештою їх також буде депортовано у 1947 р. в рамках акції "Вісла", проте цього разі на північні та західні терени Польщі. [3]
Примітки
- Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- Радь Т. Деукраїнізація Любачівщини. Перебіг депортації українського населення Любачівського повіту у 1944-1946 роках // Zbruc
- Радь Т. Деукраїнізація Любачівщини: акція «Вісла». Виселення українського населення Любачівського повіту в рамках акції "Вісла" // Zbruc
Джерела