Людмила Тодорова Живкова

Народилася в сім'ї болгарського революціонера Тодора Живкова і Мари Малєєвої в селі Говедарці громади Самоков. У 1965 році закінчила історичний факультет Софійського університету ім. Климента Охридського. Працювала старшим науковим співробітником в Інституті балканістіки Болгарської Академії наук. У 1967 році вступила до лав БКП. Спеціалізувалася в області історії мистецтв в Московському державному університеті (1970) і в Оксфорді. Нею написано низку монографій, досліджень і статей, виданих в Болгарії і за кордоном, присвячені історії культури і мистецтва. 1971 р. захистила кандидатську дисертацію на тему "Англо-турецькі відносини у 1933 – 1939 рр."

У 1971 році була призначена заступником голови Комітету дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами (1971-1972 рр.), заступником голови Комітету з питань культури і мистецтв (1972 - 1973 рр.). З 1975 року і до життя - голова Комітету з питань культури і мистецтва в ранзі міністра, депутат Народних зборів НРБ. 1975 р. очолила Раду творчих спілок. 1976 р. увійшла до складу ЦК БКП, з 1979 р. - у складі Політбюро ЦК болгарської компартії. Особиста позиція Л. Живкової сприяла відкриттю культурної сфери Болгарії для несоціалістичного світу. Була реалізована ідея створення галереї іноземного мистецтва в Софії, проведено низку міжнародних виставок і заходів. На її особисте запрошення Болгарію відвідували відомі іноземні письменники, композитори та художники. За її ініціативою організовано святкування "1300 років Болгарії", будівництво Національного палацу культури (НДК) в Софії (у 1981 - 1990 рр. носив її ім'я), відкриття тисяч культурних центрів, бібліотек, музеїв і галерей по всій країні. Під її патронатом відбувалися археологічні експедиції. Завдяки її особистому втручанню було врятовано від знесення Царський палац у Софії, на місці якого планувалося звести адміністративну споруду. За її ініціативи, 1979 рік ООН оголосило Роком Дитини. У період з 15 по 25 серпня 1979 р. у Софії під егідою ООН та ЮНЕСКО пройшла Перша Міжнародна дитяча асамблея "Прапор Миру". Кульмінацією заходів стало відкриття комплексу "Дзвони"

Монумент "Дзвони" біля сіл Бистриця і Панчарево

Після того, як Л. Живкова потрапила в автомобільну аварію, почав зростати її інтерес до східної культури, релігійної містики, езотерики та окультизму. Цікавилася "Агні-Йогою", неодноразово відвідувала провидицю Вангу. 1975 р. в Індії зустрілася із засновником філософського соціального вчення Агні-Йоги Святославом Реріхом, погляди якого в СРСР цензурувалися. За три роки Л. Живкова здійснила "ексцентричний жест", проголосивши 1978 рік - "Роком Реріха в Болгарії". Популяризація подібних ідей викликала роздратування у Москві, проте радянське посольство отримало запевнення, що заходи "реріхівського року" не суперечитимуть принципам марксизму-ленінізму. Проголошувалася реалізація державної культурної програми "Десятиріччя видатних людей", першим серед яких мав стати Рік Реріха, наступний, 1979 рік, було присвячено Леонардо да Вінчі, 1980 р. - Володимиру Леніну. Навесні 1978 р. С. Реріх відвідав Болгарію. Йому було присвоєне звання Почесного доктора Великотирновського університету, обрано Почесним членом Болгарської академії наук, нагороджено орденом Кирила і Мефодія І ступеня. 1981 р. Л. Живоква відвідала Ауровіль. Роком раніше вона увійшла до складу міжнародної консультативної ради з 5 осіб при уряді Індії у справах Ауровіля. "Світанковому місту" було передано болгарську літературу, ікони та 1300 троянд. Ексцентричні захоплення "комуністичної принцеси" викликали роздратування у середовищі болгарської еліти, наприкінці життя деякі її починання критикувалися, а після її смерті поступово почали згортатися.