Людовик-Жозеф де Бурбон-Конде

Поступивши в армію на початку Семирічної війни, Конде у 1762 році розбив при Фрідберзі наслідного принца Карла-Вільгельма-Фердинанда Брауншвейзького. За незгоду (1771) зі схваленою королем реформою парламенту Конде був вигнаний на короткий час. У зборах нотаблей 1787 року Конде підписав доповідну записку, в якій аристократія та духовенство протестували проти якого б то не було порушення своїх привілеїв.

З початком революції у 1789 році Конде залишив Францію та спорядив за свій рахунок на Рейні загін з емігрантів. У з'єднанні (1792) з австрійським військом Конде пішов на Ландау, але був відтиснутий за Рейн. У наступних походах Конде також брав участь.

Після Кампоформійського миру (1797) поступив зі своїм військом на російську службу та бився у 1799 у Швейцарії проти Французької республіки. Від перебування Конде в Росії залишилися такі сліди:

• Пріоратський палац — збудований у Гатчині за наказом Павла I для розміщення Конде як пріора Мальтійського ордену.
• Площа Коннетабль у Гатчині — вибудувана за образом та подобою однойменного об'єкта, який Павло бачив у садибі Конде.

Після виходу Павла I з коаліції проти Франції Конде знову приєднався до австрійських військ, поки Люневільський мир не змусив його розпустити своє військо, після чого Конде поїхав до Англії (1801).

У 1814 році Конде в свиті Людовика XVIII повернувся до Франції.

Видав цінний «Нарис про життя великого Конде» (Essai sur la vie du grand Condé, Париж, 1806).

• Chambelland, «Vie de Louis-Joseph de Bourbon-Condé» (П., 1819 — 20). (фр.)
• Бовикін Д. Ю. Емігрантський корпус Конде на російській службі // Росія та Франція XVIII—XX століття. М., 2006. Вип. 7. С. 77-86. (рос.)
• Іванов І. Б. Корпус принца Конде. К 200-річчю прийняття на російську службу. // «Наші Вести», № 452, вересень 1998. (рос.)