Людовик III Анжуйський

Людовик III Анжуйский (25 вересня 1403(14030925) — 12 листопада 1434) — старший син Людовика II і Йоланди Арагонської.[2] Після смерті батька у 1417 успадкував Анжу, Прованс та претензії на корону Неаполя.

Людовик III Анжуйский фр. Louis III d'Anjou
Людовик III Анжуйский
[[Файл:|90px|Людовик III Анжуйский]]
Король Неаполя
1417 — 1434
Коронація:	Титулярний
Попередник:	Людовік II
Наступник:	Джованна II
Король Сицилії
1417 — 1434
Коронація:	Титулярний
Попередник:	Людовік II
Наступник:	Джованна II
Король Єрусалиму
1417 — 1434
Коронація:	Титулярний
Попередник:	Людовік II
Наступник:	Джованна II
Народження:	25 вересня 1403(1403-09-25) Анже, Мен і Луара[1]
Смерть:	12 листопада 1434(1434-11-12) (31 рік) Энциклопедический музыкальный словарь : [рос.] / сост. Б. С. Штейнпресс, И. М. Ямпольский. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — С. Козенца., Калабрія
Країна:	Франція
Рід:	Анжу
Батько:	Людовік II
Мати:	Іоланда Арагонська
Шлюб:	Margaret of Savoy, Duchess of Anjoud[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Замок Тараскон, збудований за Людовіка III

У 1420 був визнаний папою Мартіном V (папи були верховними суверенами Неаполя) спадкоємцем бездітної неаполітанської королеви Джованни II і зібрав у Римі велику армію для завоювання Неаполя. Перелякана Джованна II поспішно всиновила та визнала спадкоємцем Альфонса V, короля Арагону та Сицилії. Людовик III був змушений відступити.[3]

Але незабаром Джованна II, стривожена тим, що Альфонс V вже веде себе в Неаполі як король, скористалася від'їздом Альфонса в Іспанію і скасувала усиновлення.

Настав зоряний час Анжуйськіх герцогів. У 1423 Джованна II усиновила тепер Людовика III, проголосила його своїм спадкоємцем та герцогом Калабрійським. У наступні роки Людовик III і Джованна вели боротьбу з арагонцями, які періодично поверталися.

Людовик III помер 1434 року, не залишивши дітей. Королева Джованна II, яка пережила його на рік, визнала спадкоємцем Рене Доброго — брата Людовика III.[4]