Люсі Гокінґ

Народилася в Лондоні 1970 в родині Стівена Гокінґа і Джейн Гокінґ. Має двох братів, Роберта й Тімоті Гокінґів. Виросла в Кембриджі після кількох років, проведених у дитинстві в Пасадені (Каліфорнія). У підлітковому віці вона чимало доглядала за батьком, якому встановили діагноз бічний аміотрофічний склероз[1].

Вивчала французьку та російську мову в Оксфордському університеті. Деякий час навчалася в Москві, щоб покращити свої знання з російської. Після закінчення навчання продовжила вивчати міжнародну журналістику в Лондонському міському університеті. Там зрозуміла, що не хоче займатися журналістикою, однак вважала це хорошою письменницькою практикою.

Здобувши освіту журналіста, Гокінґ певний час працювала в цій галузі, перш ніж стала письменницею. Друкувалася в журналах «New York magazine», «The Daily Mail», «The Telegraph», «The Times», «The London Evening Standard» і «The Guardian». Працювала радіожурналістом.

У 2004 опублікувала свій перший роман «Jaded», а вже за рік — «Run for Your Life». Згодом перейшла до написання дитячих книжок. У 2007 році опублікувала науково-пізнавальну книжку для дітей «Джордж і таємний ключ до Всесвіту»[2], пригодницьку історію про хлопчика Джорджа, який знаходить спосіб через незвичайний комп'ютер відправитися в мандрівку Сонячною системою. Це була перша у серії Пригоди Джорджа. Книжка була написана у співавторстві з батьком Стівеном Гокінґом і його студентом, доктором філософії Крістофером Ґальфаром, чия дисертація була присвячена чорним дірам. Вона була перекладена 38 мовами та видана більш ніж у 43 країнах.

Друга книжка серії «Джордж і скарби космосу» вийшла 2009 року, згодом були видані ще три книжки: «Джордж і Великий Вибух» (2011), «Джордж і незламний код» (2014) і «Джордж і блакитний супутник» (2016). Останню в цій серії книжку «Джордж і корабель часу» (2018) Люсі вже написала сама, після смерті Стівена Гокінґа.

У 2015 Люсі та її британській видавець Curved House Kids отримали грант від Космічного агентства Великої Британії на створення освітнього проекту в межах просвітницької діяльності астронавта Тіма Піка. Проект, за яким навчалися більш ніж 60 тисяч студентів Великої Британії, був номінований на премію сера Артура Кларка за видатні досягнення у сфері космічної освіти Британської міжпланетної спільноти[3].

Усі праці й статті Гокінґ присвячені популяризації науки серед дітей. Цією темою вона зацікавила після одного випадку на вечірці, коли почула, як один із друзів її сина запитав у батька про чорні діри. На що батько відповів йому, що той «перетвориться в спагеті», і хлопчик був у захваті від такої відповіді. Це допомогло Люсі зрозуміти незамінність розважального елемента в дитячих книжках та фільмах, що допомагає зацікавити молодше покоління питаннями науки й техніки.

У 2008 брала участь в серії лекцій, присвячених 50-річчю НАСА, де розповіла про популяризацію науки серед дітей. Виступаючи зі своїми лекціями по всьому світу й розповідаючи про фізику й астрономію, постійно підкреслювала потребу раннього зацікавлення дітей наукою[4]. За декілька місяців стала лауреатом премії Sapio — італійської премії, присвяченої інноваційним дослідженням щодо популяризації науки у світі.

Люсі Гокінґ присвячує чимало часу благочинним заходам для різноманітних організацій, що займаються дослідженнями й підтримкою людей з інвалідністю. Є віце-президентом Національного зіркового коледжу (National Star College), що допомагає людям з обмеженими можливостями здобути освіту й знайти себе в житті. Також є опікункою Центру дослідження аутизму.

У 1998 одружилася з Алексом Макензі Сміттом, однак пара розлучилася в 2004. У Люсі є син Вільям, що народився в 1997. У сина було діагностовано аутизм. Саме це надихнуло її присвятити себе підтримці людей з аутизмом.