Ліберально-демократична партія Росії
Політична партія «Ліберально-демократична партія Росії» (ЛДПР) — псевдоліберальна праворадикальна консервативна політична партія в Російській Федерації. Створена 13 грудня 1989 року. Головою партії є Володимир Жириновський.
ЛДПР | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Росія |
| Голова партії | Володимир Жириновський |
| Дата заснування | 24 грудня 1992 |
| Штаб-квартира | Москва |
| Ідеологія |
консерватизм антикомунізм російський націоналізм |
| Кількість членів | 235 651[1] |
| Девіз | Свобода! Патриотизм! Закон! |
| Офіційний сайт | ldpr.ru |
Історія
Ліберально-демократична партія Росії
На перших думських виборах нової Росії 12 грудня 1993 року ЛДПР посіла перше місце, отримавши 22,92 % голосів виборців і 64 мандата.
- 1995 — 11,18 % голосів і 51 місце на виборах Держдуми.
- 1996 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 5,70 % голосів.
- 1999 — 5,98 % голосів і 17 місць на виборах Держдуми (як «Блок Жириновського»).
- 2000 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів п'яте місце з 2,70 % голосів.
- 2003 — 11,45 % голосів і 36 місць на виборах Держдуми.
- 2004 — кандидат у президенти від ЛДПР О. Малишкін посів п'яте місце з 2,02 % голосів.
- 2007 — 8,14 % голосів і 40 місць на виборах Держдуми.
- 2008 — кандидат у президенти від ЛДПР В. Жириновський посів третє місце з 9,35 % голосів.
Представництво Ліберально-демократичної партії Росії на різних рівнях влади 2007 року
- Депутати Державної Думи — 35 осіб (у грудні до нового скликання обрали 40 представників партії);
- Депутати Законодавчих Зборів суб'єктів Федерації — 146 осіб;
- Вибрані Голови адміністрацій районів (міст) — 12 осіб;
- Чиновники органів Державної влади суб'єктів Федерації — 27 осіб;
- Чиновники органів влади місцевого самоврядування — 10 осіб;
- Депутати Законодавчих Зборів обласних центрів і великих міст — 37 осіб;
- Депутати муніципалітетів та особи, що заміняють виборні посади в органах місцевого самоврядування (МСУ) — 838 осіб.
Загалом: 1105 осіб.
Ідеологія
Згідно з офіційною програмою ЛДПР, партія виступає за лібералізм та демократію. ЛДПР категорично заперечує комуністичну ідеологію та марксизм загалом. При цьому вважається, що головним виразником інтересів людей і суспільства є держава і що всі інтереси громадян повинні бути їй підпорядковані. Особиста свобода також визнається тою мірою, якою вона не суперечить державним і суспільним інтересами. Позиція ЛДПР щодо до корпоративної власності полягає в тому, що держава повинна здійснювати над нею жорсткий контроль. Попри свою назву, ЛДПР, як правило, описується як радикальна націоналістична партія.
Критика
Згідно з точкою зору більшості політологів[джерело?], ЛДПР є «партією однієї людини», а її програма не відповідає принципам ні лібералізму, ні ліберальної демократії. Навпаки, популістська ідеологія ЛДПР не носить системного характеру і близька до крайнього націоналізму і етатизму. Політологи також відзначають, що ЛДПР фактично не є опозиційною партією, а активно грає на боці влади. Так, на думку директора Алтайської школи політичних досліджень професора Юрія Чернишова, «Спецпроєкт ЛДПР» виконує для влади роль нейтралізатора протестного і маргінального електорату. Як вважає професор, Жириновський і його партія корисні владі ще й тому, що через них вона може організовувати інформаційні акції на межі провокацій, зондувати суспільство, перевіряти, наскільки воно ще готове посунутися в бік авторитаризму.