Лібія
Лі́бія, Лі́вія (грец. Λιβύη) — німфа, дочка Епафа, як в грецькій, так і в римській міфології. Вона уособлювала землю Стародавньої Лівії в Північній Африці, звідки і пішла назва сучасної Лівії.
Лібія | |
---|---|
Батько | Епаф |
Мати | Memphis |
Діти | Агенор[1], Бел[2] і Lelexd[3] |
Грецька міфологія
У грецькій міфології Лівія, як Ефіопія чи Скіфія, була однією з міфічних околиць, яка оточувала знайомий грецький світ еллінів та їх "чужих" сусідів.
Персоніфікована як особистість, Лівія була дочкою Епафа - царя Єгипту та сином Зевса та Іо - та Мемфіса. Лібія була захоплена богом Посейдоном, від якого вона народила синів-близнюків Бела і Агенора. Деякі джерела називають третього сина на ім'я Лелекс. Згідно з пізніми відомостями, Лібі (Лібія) замість цього зустрічалася з Зевсом і стала матір'ю Бела[4]. У Fabulae Гігіна Лібію називали дочкою Паламеда (виправленого як Епаф), який виношував Лібіс від Гермеса[5].
Римська міфологія
У римській міфології Лівія була дочкою Епафа, царя Єгипту, і його дружини Кассіопеї. Вона вийшла заміж за Нептуна, дуже впливового іноземця, справжнє ім'я якого невідомо. У Лівії і Нептуна був син на ім'я Бусиріс, який став жорстоким тираном Верхнього Єгипту[6].
Територія, якою вона правила, Стародавня Лівія та країна сучасної Лівії названі на честь неї[7].
Примітки
- Любкер Ф. Agenor // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 45–46.
- Любкер Ф. Danaus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 371.
- Παυσανίας 1.44.3 // Опис Еллади
- Pseudo-Clement, Recognitions 10.21–23
- Hyginus, Fabulae, 160.
- Virginia Brown's translation of Giovanni Boccaccio’s Famous Women, pp. 24–25; Harvard University Press 2001; ISBN 0-674-01130-9
- Id., p. 25
Література
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Джерела
- Isidorus, Etymologiae xiv.4.1, 5.1
- Augustinus, De civitate dei xviii.12
- Lactantius Placidus, Commentarii in Sattii Thebaida iv.737