Лібія

Лі́бія, Лі́вія (грец. Λιβύη) — німфа, дочка Епафа, як в грецькій, так і в римській міфології. Вона уособлювала землю Стародавньої Лівії в Північній Африці, звідки і пішла назва сучасної Лівії.

Лібія
Батько Епаф
Мати Memphis
Діти Агенор[1], Бел[2] і Lelexd[3]
Стародавня мапа Геродота, що показує територію Лівії в Північній Африці, близько 450 року до н. е.

Грецька міфологія

У грецькій міфології Лівія, як Ефіопія чи Скіфія, була однією з міфічних околиць, яка оточувала знайомий грецький світ еллінів та їх "чужих" сусідів.

Персоніфікована як особистість, Лівія була дочкою Епафа - царя Єгипту та сином Зевса та Іо - та Мемфіса. Лібія була захоплена богом Посейдоном, від якого вона народила синів-близнюків Бела і Агенора. Деякі джерела називають третього сина на ім'я Лелекс. Згідно з пізніми відомостями, Лібі (Лібія) замість цього зустрічалася з Зевсом і стала матір'ю Бела[4]. У Fabulae Гігіна Лібію називали дочкою Паламеда (виправленого як Епаф), який виношував Лібіс від Гермеса[5].

Римська міфологія

У римській міфології Лівія була дочкою Епафа, царя Єгипту, і його дружини Кассіопеї. Вона вийшла заміж за Нептуна, дуже впливового іноземця, справжнє ім'я якого невідомо. У Лівії і Нептуна був син на ім'я Бусиріс, який став жорстоким тираном Верхнього Єгипту[6].

Територія, якою вона правила, Стародавня Лівія та країна сучасної Лівії названі на честь неї[7].

Примітки
  1. Любкер Ф. Agenor // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 45–46.
  2. Любкер Ф. Danaus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 371.
  3. Παυσανίας 1.44.3 // Опис Еллади
  4. Pseudo-Clement, Recognitions 10.21–23
  5. Hyginus, Fabulae, 160.
  6. Virginia Brown's translation of Giovanni Boccaccio’s Famous Women, pp. 24–25; Harvard University Press 2001; ISBN 0-674-01130-9
  7. Id., p. 25

Література

Джерела
  • Isidorus, Etymologiae xiv.4.1, 5.1
  • Augustinus, De civitate dei xviii.12
  • Lactantius Placidus, Commentarii in Sattii Thebaida iv.737
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.