Стародавня Лівія

плем'я «ребу» («лібу») ієрогліфами

Топонім «Лівія» виводиться древніми від імені населяли країну племен — лівійців, назву яким ймовірно дали єгиптяни. В період Стародавнього Царства (близько 2700—2200 рр. до н. е.) Зустрічаються написи з ім'ям одного із західних кочових племен — «ребу» або «лібу» (єгип. rbw, rb, rbj). В якийсь період це плем'я виділилося серед інших кочівників і по його найменуванню єгиптяни стали називати всі народи на захід від долини Нілу — «лівійці».

Це найменування, можливо запозичене від єгиптян, згадується в давньоєврейських джерелах в Книзі Буття — «lubim» і, можливо, «lehabim»[1].

В епоху ранньої і класичної античності стародавні греки, розширюючи свою експансію в Середземномор'ї, перейняли від єгиптян назву Лівія (дав.-грец. Λιβύη) поширивши його на всю відому їм Африку, (іноді тільки Північну Африку), а також інтегрували в свою міфологію (міфічна країна Лівія, поступово локалізується в реальні території в Північній Африці).

З ужитку назва «Лівія» — як частину світу, стала виходити в період панування Риму в Середземномор'ї, хоча римські автори теж іноді його використовували.

Топонім «Лівія» зберігався в пізній античності і в середньовіччі в назві області на захід від дельти Нілу з якою воно і почало в давнину поширюватися. В наш час проявилося в назві сучасної держави.

Стародавні народи вже знали, що, крім примикання до Азії, Лівія-Африка оточена морем. З області Середземномор'я робилося чимало подорожей вздовж узбережжя і вглиб континенту:

• Єгипетський фараон Нехо II близько 600 року до н. е. послав експедицію з фінікійських мореплавців навколо Лівії. Вони вийшли з Червоного моря, обігнули мис Доброї Надії, і на третій рік досягли Гераклових стовпів (Гібралтару) і, увійшовши в Середземне море, благополучно повернулися в Єгипет .
• Карфагенянин Ганнон близько 520 року до н. е. (або 470 року до н. е.), за твердженням Геродота, обігнув Лівію[2], але в залишених описах його подорожі — «Періпл Ганнона» — йдеться про плавання тільки уздовж західного узбережжя Лівії до Гвінейської затоки (імовірно, до гирла річки Конго). Плавання було зроблено для запровадження колоній і експедиція налічувала близько 30 000 чоловік і 60 кораблів.
• Карфагенянами в Атлантичному океані був відкритий острів, на якому вони навіть створили своє поселення. Це був острів в групі Азорських островів, і, можливо, їх називали «Острови блаженних».
• Перський цар Ксеркс (V століття до н. е.) послав об'їхати Лівію якогось Сатаспа, але той не зміг виконати завдання. В Єгипті він спорядив корабель з єгипетськими корабельниками і, пройшовши Гераклови стовпи (Гібралтар), через багато місяців, можливо, досяг країн екваторіальної Африки, але потім Сатасп повернув назад і повернувся в Єгипет[2].
• Близько V століття до н. е. насамони відправили п'ятьох молодих синів вождів вглиб континенту. Загін перетнув Сахару в південно-західному напрямку, досягнувши поселення на річці Нігер в районі сучасного міста Тімбукту, можливо, зустрівшись там з пігмеями[3].

Лівія на світовій мапі по Геродоту. V ст. до н. е. (сучасна реконструкція)

До моменту уявлень про Лівії, як про частину світла, греки визначали її розміри у чверть населеної землі (ойкумени).

• Геродот (V ст. до н. е.) вважав недоцільним розрізняти три відомі частини світу (Лівію, Азію і Європу) по «обрису і величині[2]», і визнавав що "за величиною між ними відмінність дійсно чимале[2] ". Він критично ставився до виділення Лівії в окрему частину світу, і описував її як один з півостровів примикаючих до Азії: "Лівія же розташована ще на цьому другому півострові: адже вона вже безпосередньо примикає до Єгипту. У Єгипту цей півострів дуже вузький, тому що від берегів Нашого моря до Червоного всього лише 100 000 оргій, тобто близько 1000 стадій [близько 180 км]. За цим вузьким місцем півострів, званий Лівією, знову сильно розширюється[2]. "Таким чином територію сучасної Африки він вважав частиною Азії, і ділив на Лівію, Єгипет і Ефіопію. Саму Лівію він підразділяв на дві частини:

1) Теріодія (у римлян Гетуліо, сучасний Беладі-аль-Джерід) — область біля Середземного моря, на південь від гір Атласу, «багата звірами». Входила в ойкумену — краю заселений людьми.

2) Псамміт — безлюдна пустеля з рідкими оазами, що тягнеться поперек материка (сучасна пустеля Сахара).

• Клавдій Птолемей (II ст. н. е.) Зробив крок назад в уявленнях про Лівії, стверджуючи, що на півдні вона стикається з Азією.

Історія

Руїни ирени.

• VII — V ст. до н. е. — на північному узбережжі Лівії засновують колонії греки — ферейці (Кирена, Аполлонія Киренська, Барка, Евхеспаріди, Тевхіра, Палінур та ін.)
• VI ст. до н. е. — піднесення грецького міста Кирена, північну область Лівії починають називати по її імені — Киренаїкою, тут утворюється Киренаїцьке царство.
• В 525 р до н. е., після поразки Єгипетської армії у Пелусія, Єгипет захоплюють перси, поступово поширюючи свій вплив і на північ Лівії — в Киренаїку. З часом вона увійшла в 6-у сатрапію Ахеменідів — Єгипет.
• Кін. VI ст. до н. е. — Під час владарювання в регіоні персів (коли в Єгипті намесничав ставленик Дарія сатрап Аріанда), згадується про слабкий вплив завойовників на Лівію: "[…] в Лівії живе безліч різних племен, і тільки деякі з них підпорядковувалися царю, більшість їх зовсім не звертало уваги на Дарія "[2].
• При поверненні з походу на місто Барку (Киренаїка), організованого з ініціативи сатрапа Аріанда, перське військо піддавалося нападам лівійських племен коли армія йшла і через їхні землі: "В дорозі, однак, їх підстерегли лівійці і вбивали відстаючих і повільно рухалися через одяг і поклажі воїнів, поки, нарешті, військо не прийшло в Єгипет "[2].
• В 459 р до н. е. — Прикордонні з Єгиптом лівійці підняли повстання проти персів, і навіть запросили греків — афінян на підмогу (Єгипетська експедиція). Згадується правитель повсталих лівійців — Інар: "В цей час лівієць Інар, син Псамметиха (цар лівійців, які межували з Єгиптом), зі свого опорного пункту Марей, єгипетського міста над Фарос, підняв повстання проти царя Артаксеркса, що охопило велику частину країни ".[4] Після поразки повстання і страти Інара, Аміртей I (цар болотистої низовини Нільської дельти), продовжував опір на контрольованій західній частині дельти. Пізніше сини Аміртея і Інара (Фаннір) залишилися залежними від персів царями в Єгипті.[5]
• 332 р до н. е. — перська сатрапія Єгипет, здана сатрапом Мазак без опору армії Олександра Македонського, північ Лівії потрапляє під вплив македонців.
• IV — I ст. до н. е. — під пануванням елліністичного Єгипту.

Провінції Верхня і Нижня Лівії.

В період пізньої античності римляни ототожнювали Лівію з територією яка відповідає північному сходу сучасної держави Лівія і західної частини сучасного Єгипту. Ділилася ця область на Киренаїку і Мармарику, остання часто ставилася то до Киренаїки, то до Єгипту. Пізніше північне узбережжя стали називати — Пентаполіс. На півдні починалася Внутрішня Лівія — територія Лівійської пустелі в глибині країни. Тут знаходилася область Аммонської оази (суч. Сива). Також деякі автори виділяли на півдні насамони (область проживання насамонів) і Авгілію (район оази Авгіла, суч. Джалу).