Лігурійське море

Лігурі́йське море
	43°30′00″ пн. ш. 9°00′00″ сх. д.
Площа	15 000 км²
Найбільша глибина	2 546 м
Середня глибина	1 200 м
Впадаючі річки	Арно
Лігурі́йське море у Вікісховищі

Лігурі́йське море (італ. Mar Ligure; фр. Mer Ligurienne) (від назви давнього племені лігурів, що мешкали в долині Рони) — частина Середземного моря між островами Корсика, Ельба та узбережжям Генуезької затоки. Омиває територію Франції, Монако та Італії.

Розташування Лігурійського моря (англ.)

Площа 15 000 км², середня глибина 1 200 м, найбільша 2 546 м. Припливи напівдобо́ві, їх величина 0,3 м. Температура води від 13 °C взимку до 23,5 °C влітку. Солоність близько 38 ‰. Береги загалом круті й урвисті, зустрічаються піщані пляжі. На узбережжі відомий курортний район — Рив'єра. Впадає річка Арно.

Важливий судноплавний регіон. Уздовж берегів моря розташовані важливі торговельні порти, найбільшим з яких є Генуезький порт. Іншими важливими портами є порти Ментона (Франція), Савона, Ла-Спеція, Імперія і Ліворно (Італія).

Порти

Межі моря

Лігурійське море: червона лінія — межі згідно Міжнародної гідрографічної організації, синя лінія — межі згідно Istituto Idrografico della Marina.

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Лігурійського моря[1]:

На південному заході: лінія, що з'єднує мис Корсика (9 ° 23'E) північну точку острова Корсика з кордоном між Францією та Італією (7° 31' сх. д.).
На південному сході: лінія, що з'єднує мис Корсика з островом Тінетто (44°01′ пн. ш. 9°51′ сх. д.), а звідти через острови Тіно і Пальмарія до мису Сан-П'єтро (44°03′ пн. ш. 9°50′ сх. д.) на узбережжі Італії.
На півночі: Лігурійське узбережжя Італії.

Галерея

Клімат

Акваторія моря лежить в середземноморській області північного субтропічного кліматичного поясу[2]. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Влітку жарко, ясна і тиха погода; взимку відносно тепло, похмура вітряна погода і дощить[3].

Біологія

Акваторія моря відноситься до західносередземноморського морського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[4]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м належить до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[5].

Примітки

Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 6 лютого 2010.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
(англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
(рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 6 лютого 2010.

[Атлас7-2] Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.

[ФГАМ1964-3] (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

[Spalding2007-4] (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707

[ЖЖ1-5] (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.