Лінн Форестер де Ротшильд

Лінн Форестер де Ротшильд (англ. Lynn Forester de Rothschild, нар. 2 липня 1954(19540702) Берген, Нью-Джерсі, США) — американсько-британська бізнес-леді, яка є головним виконавчим директором E.L. Rothschild, холдингової компанії, якою вона володіє зі своїм третім чоловіком, сером Евеліном Робертом де Ротшильдом, членом сім'ї Ротшильдів.[1]

Лінн Форестер де Ротшильд
Ім'я при народженні англ. Lynn Forester
Народилася 2 липня 1954(1954-07-02) (67 років)
Берген, Нью-Джерсі, США
Країна  США
Місце проживання штат Нью-Йорк
Лондон
Діяльність адвокатка, світська левиця, бізнесвумен
Alma mater Колумбійська школа праваd, Pomona Colleged і Женевський інститут міжнародних відносин та розвитку
Заклад Simpson Thacher & Bartlettd, Metromediad, Estée Lauder Companies і Economist Group
Партія Демократична партія США
У шлюбі з Evelyn Robert de Rothschildd

Компанія управляє інвестиціями в The Economist Group, є власником журналу The Economist, Congressional Quarterly та Economist Intelligence Unit, E.L. Rothschild LP,, провідна незалежна компанія з менеджменту у США, а також у галузі нерухомості, сільського господарства та продовольства.[2]

Публічно підтримує багатьох політиків, включаючи Гіларі Клінтон[3] Підтримує політичний рух «Ініціатива інклюзивного капіталізму», очолювала Конференцію інклюзивного капіталізму в Лондоні в 2014 та 2015 роках і заснувала Коаліцію за інклюзивний капіталізм.[4]

Ранні роки життя та освіта

Народилася в окрузі Берген, штат Нью-Джерсі, передмісті великого Нью-Йорка,[5] і виросла в Ораделлі, штат Нью-Джерсі, єдина дівчина серед трьох братів[6]. Лінн — дочка Аннабель (уроджена Г'юїтт)[7] та Джон Кеннет Форестер, президент та власник авіаційної компанії загальної авіації, нині Меридіан, у Тетерборо, штат Нью-Джерсі. Навчалася у коледжі Помона та юридичній школі Колумбійського університету, де брала участь у передвиборчій кампанії до Сенату демократа Даніеля Патріка Мойнігана[5]

Вивчала міжнародне право в Інституті міжнародних досліджень у Женеві, Швейцарія[8]

Кар'єра

Після закінчення юридичного факультету чотири роки була юристом юридичної фірми Simpson Thacher & Bartlett, а потім в 1980-х працювала на мільярдера телекомунікацій Джона Клуге[5], допомагаючи йому придбати невеликі компанії, які мали місцеві ліцензії на стільникову мережу[6].

Потім Ротшильд інвестував у телекомунікаційний бізнес у Північній Америці та Європі у партнерстві з Motorola.[6]

Лінн стала виконавчим віце-президентом з розвитку компанії Metromedia Inc з 1984—1989 рр. В 1989—1995 рр. Лінн була мажоритарним акціонером, головою та виконавчим директором TPI Communications International, Inc., одного з найбільших постачальників пейджингових послуг, послуги бездротового передавання даних та стільникового телефону в Латинській Америці, що належить компанії Motorola.

Під її керівництвом TPI втричі збільшила свій розмір та доходи на кожного клієнта, а грошовий потік зріс утричі у порівнянні із середнім показником США. Вона продала свою частку у TPI компанії Motorola в 1995 році, як повідомлялося, від 80 до 100 мільйонів доларів.[6]

В 1995 році Ротшильд заснувала в США FirstMark Communications Inc, широкосмугову бездротову компанію. В 1997 році вона продала свої інтереси в США, щоб зосередитися на міжнародних можливостях. В 1998 році вона заснувала FirstMark Communications of Europe з метою створення загальноєвропейської широкосмугової Інтернет-компанії. Забезпечивши ліцензії в Німеччині, Франції, Іспанії, Швейцарії, Люксембурзі та Фінляндії, вона побудувала 20 000 км волоконної мережі в 15 країнах. Компанія була продана в червні 2000 року за рахунок фінансування в 1 млрд. Доларів, найбільшого розміщення приватних інвестицій в історії європейського конкурентного телекомунікаційного сектору.

На початок 2020-х Лінн є членкинею ради директорів компаній Estée Lauder, The Economist Group,[5] Bronfman E.L. Rothschild LP та Christies International. Вона також була членкинею Ради директорів Gulfstream Aerospace Corporation та General Instruments, Inc.

Політика

Лінн бере активну участь у політичних та соціальних питаннях, включаючи вирішення проблем нерівності в доходах, підтримку малого та середнього бізнесу, мікрофінансування, ділову етику та права жінок.

В 1993—1995 роках Лінн працювала у Національній консультативній раді з питань інформаційної інфраструктури президента Білла Клінтона. В 1998—2000 роках вона працювала у Дорадчому комітеті Міністерства енергетики США[8].

Лінн фінансувала президентські компанії Білла та Гілларі Клінтон з 1992 року.[9] Незважаючи на те, що Лінн керувала збором на підтримку Гіларі Клінтон на президентських виборах в 2008 році, вона підтримала кандидатуру від республіканців Джона Маккейна, коли Барак Обама переміг Клінтон, ставши на той час знаменитістю на кабельному телебаченні за напад на Обаму в серії інтерв'ю.[5]

22 червня 2011 року провела збір коштів для президентської кампанії Джона Гантсмана-молодшого — проте до початку літа 2011 року планувала підтримати Мітт Ромні[10]. Влітку 2016 року вона провела збір коштів для президентської кампанії Гіларі Клінтон.[11]

В 2012 році Лінн була співголовою ініціативи Товариство Генрі Джексона (HJI) з питань інклюзивного капіталізму, яка мала на меті пом'якшити наслідки фінансової кризи 2007—2008 років та пов'язаного з цим руху протесту «Захопи Волл-стріт».

Лінн 27 травня 2014 року провела Конференцію інклюзивного капіталізму в Лондоні з метою пристосування капіталістичної системи до роботи для більшої кількості людей, де мали вступне слово принц Чарльз та Білл Клінтон.[12][13] Друга конференція відбулася у Лондоні 26 червня 2015 року.

В 2006 році обійняла посаду члена Групи радників ООН з питань інклюзивних фінансових послуг. Вона є головою правління американських меценатів галереї Тейт (FAI) та Міжнародної консультативної ради Колумбійського університету школи права.[8] Крім того, вона є довіреною особою фонду ERANDA (фонд сім'ї Ротшильдів), організації Outward Bound Trust, Товариства міжнародного діалогу Deutsche Bank імені Альфреда Гергаузена та Консультативної ради Глобального комерційного мікрофінансового консорціуму Deutsche Bank[8]. Вона також є членом ради Інституту Маккейна.[14]

Вона є членкинею Ради з міжнародних відносин (США), Chatham House (Велика Британія), Інституту стратегічних досліджень (Велика Британія), Міжнародної консультативної ради Asia House (Велика Британія) та Асоціації зовнішньої політики (США).[8]

Особисте життя

Лінн була тричі одружена. Її перший шлюб був з Олександром Гартлі Платтом з Нью-Джерсі і відбувся в Брикській пресвітеріанській церкві 20 травня 1978 р.[15]

Її другим чоловіком був Ендрю Штейн (народився 4 березня 1945 р.), Нью-йоркський політик і син бізнесмена-мільйонера Джеррі Фінкельштейна[16]. Штейн на дев'ять років старший за Форестер та очолював Мангеттенський район на момент їх одруження 12 березня 1983[17]. Разом вони мали двох дітей до розлучення через десять років у 1993[18]

Її третім чоловіком є ​​сер Евелін де Ротшильд (народився 29 серпня 1931 р.), з яким її познайомив Генрі Кіссінджер на конференції Більдерберзької групи в Шотландії 1998[19] Вони одружилися 30 листопада 2000 у Лондоні, Англія[1], після того як де Ротшильд розлучився зі своєю дружиною у 2000[20] Це його третя дружина[1] Після оголошення шлюбу подружжя Ротшильдів запросили провести медовий місяць у Білому домі подружжя Клінтонів[21]. Пара мешкає у Нью-Йорку, у Лондоні, у літньому будинку на винограднику Марти та історичною заміською садибою родини Ротшильдів Аскотт в Англії. Через її шлюб з лицарем вона є леді де Ротшильд[5]

Примітки
  1. Valynseele, Joseph; Henri-Claude Mars (2004). Le Sang des Rothschild. Paris: ICC Editions. с. 87. ISBN 978-2-908003-22-2.
  2. Grove, Lloyd (October 5, 2007). «The World According to Lynn Forester de Rothschild», Upstart Business Journal; retrieved November 5, 2007.
  3. Johnson, Richard (11 серпня 2016). Lady Lynn Forester de Rothschild throws Hillary fundraiser. New York Post: Page Six. New York Post. Процитовано 15 червня 2017.
  4. Coalition for Inclusive Capitalism: Lady Lynn Forester de Rothschild. Coalition for Inclusive Capitalism. Процитовано 12 серпня 2016.
  5. Spence, Alex and Matthew Karnitschnig (August 5, 2015). «A Jersey Lady and The Economist: Lynn Forester de Rothschild won't allow an ownership change without having something to say about it», Politico.com; retrieved December 14, 2015.
  6. Hitchcock, Jane Stanton (May 12, 2014). «Portrait of a Lady: Lynn Forester de Rothschild», Harper's Bazaar; retrieved December 14, 2015.
  7. Wooster Alumni & Friends: Obituary for Annabelle Hewitt Forester ‘39", February 15, 2009; retrieved August 24, 2013.
  8. Lynn Forester de Rothschild: McCain Institute. www.mccaininstitute.org. The McCain Institute for International Leadership at Arizona State University. Процитовано 12 серпня 2016.
  9. Keating, Dan (November 19, 2015). «Here are the 146 donors who have supported all six of the Clintons’ federal races», The Washington Post; retrieved December 14, 2015.
  10. Zeleny, Jeff (22 червня 2011). Huntsman Finishes Opening Day with Big Money Haul. The New York Times.
  11. Chozick, Amy; Martin, Jonathan (3 вересня 2016). Where Has Hillary Clinton Been? Ask the Ultrarich. The New York Times. Процитовано 5 вересня 2016. «Lady Lynn Forester de Rothschild, a backer of Democrats and a friend of the Clintons’, made sure attendees did not grill Mrs. Clinton at the $100,000-per-couple lamb dinner Mrs. Forester de Rothschild hosted under a tent on the lawn of her oceanfront Martha’s Vineyard mansion.»
  12. Brooks-Pollock, Tom (July 24, 2014). «'Inclusive capitalism' conference ends in High Court battle between organisers», Telegraph.co.uk; retrieved December 14, 2015.
  13. «Those weird billionaires who are turning into Marxists», afr.com; accessed June 15, 2017.
  14. Williams, Vanessa (May 2, 2015). «They were Hillary Clinton's die-hard loyalists. Here's where they are now», The Washington Post; retrieved December 14, 2015.
  15. Lynn Forester Becomes Bride Of A.H. Platt. New York Times. 21 травня 1978. Процитовано 18 вересня 2008.(потрібна безкоштовна реєстрація)
  16. Andrew J. Stein, Borough President, To Wed Lynn Forester Next Month. New York Times. 16 січня 1983. Процитовано 18 вересня 2008.
  17. Andrew J. Stein Marries Lawyer. New York Times. 13 березня 1983. Процитовано 18 вересня 2008.
  18. Brozan, Nadine (4 серпня 1993). Chronicle. New York Times. Процитовано 18 вересня 2008.
  19. Gerard, Jasper. «Jasper Gerard meets Lynn de Rothschild», timesonline.co.uk, July 27, 2003; retrieved September 23, 2008.
  20. «ROTHSCHILD, Sir Evelyn de», Who's Who 2009, A & C Black, 2008; online edn, Oxford University Press, December 2008; accessed February 27, 2009.
  21. Usherwood, Zoe (27 серпня 2008). I Love My Country Over My Party. Sky News HD. Архів оригіналу за 6 травня 2013. Процитовано 14 грудня 2015.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.