Лінці
Лінці́ — село в Ужгородському районі Закарпатської області, на річці Стара (притока Латориці).
| село Лінці | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Ужгородський район |
| Рада | Киблярівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 784 |
| Площа | 0,9 км² |
| Поштовий індекс | 89450 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°34′17″ пн. ш. 22°32′59″ сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89450, с. Кибляри, 165 |
| Карта | |
  Лінці | |
 Лінці | |
| Мапа | |
| |
На захід від села розташована ботанічна пам'ятка природи — «Каштановий Гай». Кашта́новий Гай — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Площа 1 га. Статус надано згідно з рішенням облвиконкому від 18.11.1969 року № 414, і від 23.10.1984 року № 253.
Статус надано з метою збереження давніх насаджень каштана їстівного.
Історія
В околицях Лінців в 1903 році знайдено великий бронзовий скарб на 28 предметів, датується епохою пізньої бронзи.
В письмових джерелах село згадується під назвою «Ignecz», «Ighlynox», «Inglencz». Перша згадка про Лінці датована 1428 роком. В XV ст. селом володіли шляхтичі з Палло, а в XVI—XVII ст. — шляхтичі Добо з Руського (нині Східна Словаччина).
У 1567 році в селі було оподатковано 7 селянських господарств, які володіли 5-ма портами. В 1599 році в Лінцях нараховувалося 22 залежних господарств, будинок шолтейса, православна церква, будинок священика. В кінці XVII — на початку XVIII ст. значна частина жителів покинула село або вимерла. В 1715 році в селі проживало 13 селянських родин. Джерела XVIII ст. вважають Лінці русинським селом.
Церква трьох святителів. 1856.
У 1751 р. за пароха Матвія Долганича згадується дерев'яна церква св. Миколи в посередньому стані, з двома дзвонами, гарними місцевими образами та апостолами на полотні.
Теперішню муровану церкву з бароковою вежею над входом будували 10 років і вона була посвячена св. Миколі каноником Іваном Зомборієм 27 листопада 1856 р. за священика Антонія Бендаса. Разом з тим на фасаді церкви написано 1810 p., як рік спорудження (може, це дата початку робіт), а шематизм 1915 р. подає 1850 р. Вежу і дахи вкрито бляхою в 1911 р. У 1960-х роках церкву розмалювали всередині, а в 1983 провели зовнішній ремонт. Старого іконостасу вже нема, а новий вирізав Іван Сідун.
Біля церкви стоїть мурована дзвіниця, ремонтована в 1962 p., вона має 4 дзвони. Найбільший дзвін, вилитий у Пряшеві в 1775 р., є цінною пам'яткою ливарництва.
Туристичні місця
- в 1903 році знайдено великий бронзовий скарб на 28 предметів, датується епохою пізньої бронзи.
- храм трьох святителів. 1856.
- ботанічна пам'ятка природи — «Каштановий Гай»