Ліон Фейхтванґер

Ліо́н Фойхтванґер (нім. Lion Feuchtwanger) (нар. 7 липня 1884, Мюнхен пом. 21 грудня 1958, Лос-Анджелес) — німецький письменник[3] єврейського походження.

Ліон Фойхтванґер
нім. Lion Feuchtwanger
Псевдо Jacob Arje[1], Sepp Trautwein[1] і J. L. Wetcheek[1]
Народився 7 липня 1884(1884-07-07)
Мюнхен
Помер 21 грудня 1958(1958-12-21) (74 роки)
Лос-Анджелес
·рак шлунка
Поховання Woodlawn Memorial Cemeteryd
Громадянство  Німецька імперія,  Веймарська республіка,  США
Національність єврей
Діяльність письменник, романіст, драматург
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Гумбольдтський університет Берліна
Мова творів німецька[2]
Жанр роман, п'єса
Magnum opus Jud Süßd, Die Jüdin von Toledod, ’Tis folly to be wise, or, Death and transfiguration of Jean-Jaques Rousseaud і The Oppermannsd
Брати, сестри Ludwig Feuchtwangerd і Martin Feuchtwangerd
У шлюбі з Marta Feuchtwangerd
Автограф
Нагороди

Літературна премія міста Мюнхенаd (1957)


 Ліон Фейхтванґер у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився в заможній єврейській родині. Здобув гуманітарну освіту в гімназії, потім у Мюнхенському та Берлінському університетах. Вивчав німецьку філологію, філософію, санскрит. Наприкінці 1900-х рр. Фейхтванґер працював театральним критиком, перекладав і обробляв трагедії Есхіла, К. Марло, комедії Аристофана[4].

Початок літературної діяльності Фейхтвангера відноситься до 1901: книга «Самотні», в якій було два оповідання, філологічні дослідження, театральні рецензії. У 19051907 р. Фейхтвангер написав два томи «Маленьких драм» і роман «Глиняний бог» (1910).

У 1908 Фейхтвангер заснував літературний журнал «Шпігель», який служив «розвиткові революційних тенденцій» у Німеччині. У 1914 Фейхтвангер пішов на фронт, але незабаром його демобілізували за станом здоров'я. Антивоєнні погляди письменник виразив у вірші «Пісня полеглих» (1915), у п'єсі «Військовополонені» (1915) і в п'єсі «Мир» (1918). В роки війни багато працював над п'єсою «Воррен Гастінгс» (1916) і начерками роману «Єврей Зюсс» (1918). У листопаді 1918 письменник став свідком революції в Баварії. Усе пережите і побачене автор відобразив в драматичному романі «Тисяча дев'ятсот вісімнадцятий рік» (1920). У 1922 Фейхтвангер у співавторстві з Б. Брехтом опублікував п'єсу «Едуард ІІ».

Другий роман Фейхтвангера — «Єврей Зюсс» (написаний між 1920/22). Події, описані в романі, відбуваються в першій половині 18 століття. Автора приваблювала насамперед наявність у людей прагнення до переходу в інший стан. Такими якостями володіє головний герой роману — процвітаючий фінансист Йозеф Зюсс Оппенгеймер. «Єврей Зюсс» — улюблений роман письменника, однак для нього довго не знаходилося видавця, і тому третій роман Фейхтвангера — «Потворна герцогиня» (1923), дія якого відноситься до 14 ст., вийшов раніше, був добре прийнятий критиками і відкрив шлях «Євреєві Зюссу». 2 листопада 1927 у газеті «Берлінер Тагеблатт» Фейхтвангер опублікував статтю «Стан справ у літературі», у якій йшла мова про післявоєнну німецьку літературу. Ця стаття — своєрідний маніфест письменника-реаліста, і лише в другу чергу літературний аналіз.

Фейхтвангер був і талановитим новелістом. У 1930 у Берліні була опублікована перша збірка оповідань письменника «Синя сорочка з Ітаки». Пізніше багато його оповідань («Оповідання про фізіолога доктора Б.» (1934), «Вірний Петер» (1946), «Парі» (1946) та ін.) друкувалися в періодиці та виходили окремими книгами.

Романи трилогії «Зала очікування» («Успіх», 1930; «Родина Опперман», 1933; «Вигнання», 1939) об'єднані антифашистською тематикою: в «Успіху» описані перші кроки фашистів, «Родина Опперман» розповідає про прихід фашистів до влади, «Вигнання» розповідає про долю німецьких емігрантів.

У 1930-і рр. остаточно склалася концепція «фейхтвангерівського історичного роману» — насамперед роману про сучасність. Роман «Родина Опперман», написаний у 1933, вийшов в Амстердамі в видавництві «Кверідо». В ньому використаний характерний прийом літератури 20 століття — розкриття трагедії суспільства через опис трагедії однієї родини.

Роман «Вигнання» вийшов в світ в 1938 у журналі «Інтернаціонале Літератур», повністю книгу видало в 1940 р. видавництво «Кверідо». Тема роману — життя німецьких емігрантів у Парижі. В основу сюжету покладено реальні події, пов'язані з викраденням нацистами журналіста — емігранта Якоба.

Після приходу до влади фашистів (1933) Фейхтвангер, як і багато інших діячів культури і мистецтва, був позбавлений громадянства, його майно було конфісковано, бібліотека спалена, а голову письменника оцінили в 10 тисяч марок. Письменник втік у Францію, де в Парижі був створений Союз німецьких письменників під головуванням Л. Франка. Фейхтвангер був одним з ініціаторів Паризького конгресу, ввійшов у секретаріат постійного бюро Міжнародної асоціації письменників для захисту культури.

У 19321942 р. виходить у світ трилогія Фейхтвангера «Йосип»: романи «Юдейська війна» (1932), «Сини» (1935) і «Настане день» (1942), головний герой якої — давньоримський історик і письменник Йосип Флавій. Роман «Лже-Нерон» (1936).

З 1939 Фейхтвангер жив у місті Санарі-Сюр-Мер (Франція), а в 1940 він оселився в США, у передмісті Лос-Анджелеса Пасифік-Палісейдес. У 1943 письменник взяв участь у конгресі письменників у Лос-Анджелесі, у тому ж році вийшов роман «Брати Лаутензак» (у рукописі «Чудотворець»), який продовжив серію антифашистських романів. Роман «Сімона», присвячений Другій світовій війні, вийшов у світ через рік, у 1944, англійською мовою, а у 1945 він був виданий в Амстердамі німецькою мовою.

Після війни письменник звертався винятково до історичного жанру. Основним об'єктом у його нових романах стала Велика Французька революція (17891794). Основою першого роману «Лиси у винограднику, або Зброя для Америки» (1947) стала ідея неподоланності прогресу, що несла із собою епоха революції. Незакінчене есе «Будинок Дездемони», або «Велич і границі історичного оповідання» присвячене природі історичного жанру. У 1948 з'явилася п'єса Фейхтвангера «Потьмарення розумів, або Диявол у Бостоні», у якій письменник виступив проти «холодної війни»; вона викликала міжнародний резонанс. До 125-річчя з дня смерті іспанського художника Франсиско Гойї Фейхтвангер написав роман «Гойя, або Тяжкий шлях пізнання» (1951). Особливістю побудови твору є те, що кожна глава закінчується білими віршами, у рядках яких міститься ідея даної глави і своєрідний висновок з неї. У 1953 у світ вийшов роман «Мудрість дивака, або Смерть і перетворення Жана-Жака Руссо». Роман «Іспанська балада» (або «Єврейка з Толедо») (1955) присвячений подіям 12 століття, часу хрестових походів, Реконкісти. У 1953 Фейхтвангеру була присуджена Національна премія уряду НДР.

Переклади українською

  1. Фейхтвангер Л. Сім'я Оппенгеймів. – К., 1936. – 387 с. Переклад З. Йоффе, за ред. І. Маненка.
  2. Фейхтвангер Л. Іудейська війна. – К., 1937. – 500 с. Переклад з нім. І. Маненка.
  3. Фейхтвангер Л. Сини. – К., 1938. – 456 с.
  4. Фейхтвангер Л. Гойя, або Тяжкий шлях пізнання. – К., 1957. – 576 с. Переклад з нім. Ю. Бедзика і М. Овруцької.
  5. Фейхтвангер Л. Успіх. - К., 1981. - 744с. Переклад з нім. О. Синиченка.

Примітки

  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років. Нова Книга, 2015 - 360 стор.
  4. Тернер Крістофер. Пригоди в оргазмотроні. Видавництво Старого Лева, 21 жовт. 2019 р. - 656 стор.

Джерела

  • Jaretzky, Reinhold (1998). Lion Feuchtwanger: mit Selbstzeugnissen und Bilddokumenten (вид. 5-те). Reinbeck bei Hamburg: Rowohlt. ISBN 3-4995-0334-4.
  • von Sternburg, Wilhelm (19999). Lion Feuchtwanger. Ein deutsches Schriftstellerleben. Berlin: Aufbau-Taschenbuch-Verlag. ISBN 3-7466-1416-3.
  • Wagner, Hans (1996). Lion Feuchtwanger. Berlin: Morgenbuch. ISBN 3-3710-0406-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.