Літерал (програмування)

Логічні літерали можуть приймати 2 значення — true («істина») або false («хибність»).

Приклад на C#:

 bool t = true;
 bool f = false;

Числові літерали використовуються для запису чисел. Іноді числові літерали поділяють на цілі, дробові тощо з різною точністю представлення і в різних системах числення. У програмах числові літерали зазвичай записуються у звичному для числа вигляді. У наступному прикладі 100 і 3.1415 — числові літерали:

 int a=100;
 float b=3.1415;

Рядкові літерали зазвичай являють собою рядок символів, записаний в лапках. У деяких мовах програмування виділяють символьні літерали, що включають лише один символ. У різних мовах програмування допускаються різні типи лапок.

У наступному прикладі на JavaScript один і два — рядкові літерали, записані з використанням різних типів лапок:

 const one="один";
 let two='два';

У мові C і С++ ці типи лапок позначають різні літерали. У прикладі нижче символьний масив one[] ініціалізується рядковим літералом "1" довжиною в один символ плюс нуль-термінатор, а '2' — символьний літерал, яким ініціалізується змінна типу char:

 char one[] = "1";
 char two = '2';

Приклад на PHP:

 $x = "tekst";

Приклад на Pascal:[2][3]

 const text = 'Hello, World!';

Null-літерал, пусте значення — особливий тип літерала, який залежно від мови програмування, відноситься до посилального або об'єктного типу. Єдине допустиме значення цього типу літералів — «null», тобто це означає, що посилання нікуди не веде, або об'єкт відсутній.

У деяких об'єктно орієнтованих мовах програмування (наприклад, в ECMAScript третьої версії) допускається використовувати вирази, які служать масивами-літералами та об'єктами-літералами.[4] Наприклад:

[1,2,3,4,5] // Ініціалізатор масиву
{x:1, y:2} // Ініціалізатор об'єкту