Pascal

Turbo Pascal 1.0 IDE (1983 рік)

Borland Pascal 7.0 IDE (1992 рік)

Turbo, а пізніше Borland Pascal— це одна з найвдаліших та найпоширеніших реалізацій мови Pascal, створена компанією Borland. Turbo Pascal — розширення американського стандарту (ANSI Pascal), яке враховує архітектурні особливості MS-DOS та MS Windows і постачається зі значними за обсягом і різноманітності пакетами стандартних процедур. Такі принципові нововведення, як апарат модулів і об'єктно-орієнтовані засоби полегшують конструювання великих програмних систем на основі технології модульного програмування.

Компілятор Turbo Pascal працює за однопрохідною схемою, реалізує функції редагування зв'язків, формуючи на виході готовий до виконання об'єктний код. Компілятор може здійснювати широкий набір локальних оптимізацій (згортання констант, виключення невикористовуваного коду і зайвих даних, оптимізація операцій і т. д.), що сприяє високій ефективності кінцевих програм.

Система Turbo Pascal є інтегрованим середовищем (IDE), яке налічує ряд компонентів, що в сукупності підтримують усі види робіт зі створення програм. Система містить універсальний текстовий редактор, компілятор вхідної мови, редактор зв'язків і вбудований символьний зневаджувач. Багатовіконний інтерфейс із розвинутою системою меню і досконалою довідковою системою забезпечує високу продуктивність праці програміста.

Borland Pascal 7.0, 7.01 компілює програми для DOS та ОС Windows 1.0, Windows 2.0, Windows 3.x, а також містить ряд додаткових утиліт та компіляторів на кшталт: Turbo Pascal for Windows (TPW), Borland Pascal for Windows (BPW), редактор ресурсів (іконок, графічних файлів, курсорів тощо) та інші.

Хронологічна таблиця версій компілятора серії «Turbo»:

Хронологічна таблиця версій компілятора серії «Borland»:

Початкові версії компілятора мають інший вигляд. Далі будуть розглянуті версії корпорації Borland: Turbo Pascal 7.0 та Borland Pascal 7.0/7.01, які вже давно стали класичними. Текст компілюється в машинну мову для центральних процесорів 8086, 8088, 80186, 80188, 80286, 80386 (BP 7.0/7.01) та сумісних з ними. Компіляція коду для роботи з числами з рухомою комою може здійснюватися, як в прямі машинні інструкції співпроцесорів 8087, 80187, 80287 та сумісних з ними, так і шляхом емуляції.

Імена у мові Pascal формуються з латинських літер A-Z, a-z, цифр 0-9 та знаку підкреслення («_»). Також використовуються спеціальні символи : + — * / = < > [ ], () ; { } $ ^ # . Будь-яке ім'я повинно починатися з латинської літери, або символу «підкреслення» (від англ. «underscore»), виключення становлять лише імена міток. На відміну від Сі в Паскалі не враховується регістр літер.

Службове слово являє собою неподільне утворення, зміст якого фіксований мовою. Службові слова не можна використовувати як імена. Коментарі в коді програми оформлюються фігурними дужками {коментар} або ж сполученням звичайних дужок із зірочкою (*коментар*).

and, asm, array, begin, case, const, constructor, destructor, div, do, downto, else, end, exports, file, for, function, goto, if, implementation, in, inherited, inline, interface, label, library, mod, nil, not, object, of, or, packed, procedure, program, record, repeat, set, shl, shr, string, then, to, type, unit, until, uses, var, while, with, xor, absolute, assembler, export, external, far, forward, index, interrupt, near, private, public, resident, virtual.

Використання імен псевдомасивів Port, PortW, Mem, MemW, MemL не викликає помилки, але унеможливлює їх подальше застосування.

Враховуючи те, що для імен можна застосовувати тільки латинські літери, всі назви параметрів подані англійською.

Умовні позначення:

• <>— обов'язковий параметр;
• []— необов'язковий параметр.

Опис директив (макросів):

{__SUB_LEVEL_SECTION_7__lt;directive><switch>, <directive><switch>,..}

Місце опису директив (макросів) є довільним. Деякі директиви мають більш, ніж одне значення. Наприклад:

• $I <filename.pas> та $I<switch>;
• $L<switch> $L<filename.obj>.

Більшість директив має однакову форму запису, але є й винятки, на кшталт:

• $M <value>, <value>, <value>;
  
• $IFDEF <name>; $ELSE; $INC.

Приклад:

{$A-,B-,D+,E-,F-,G-,I-,L+,N+,O-,P-,Q+,R-,S+,T-,V+,X+,Y+}
{$M 16384,0,655360}
{$I i8042.pas}
var f: File;
begin
 Assign(f, 'file');
 {$I-}
 Reset(f, $200);
 {$I+}
 if IOResult<> 0 then 
  Rewrite(f, $200);
end.

Назва програми (ім'я головного модуля):
program <name>[(input, output)];

Приклад:

{$X+}
program t80c187;

function New: ByteBool;
begin
end;

begin
 t80c187.New;
 New;
end.

Підключення відкомпільованих модулів:
uses <unitNam0>, <unitNam1>,.. ;
Порядок підключення оверлейних модулів інший, та здійснюється за допомогою директиви $O.

Приклад:

uses crt, dos, vbe30;
var
   screen: Text;

begin
 Crt.AssignCrt(screen);
 AssignCrt(screen);
end.

Опис міток:
Мітка— ціле число від 0 до 9999.
label <number0>, <number1>,..;

Приклад:

label 0, 9999;

begin
 0: goto 9999;
 9999: goto 0;
end.

Опис констант:
const <name0>=<value>; <name1>=<value>,.. ;

Опис статичних змінних:
const <name3>:<type>=<value>; <name4>:<type>=<value>,.. ;
Якщо статична змінна описана в процедурі або функції, то після виклику останньої стек для змінної не резервується (місце вже є в самому коді), що дозволяє заощадити час.

Опис нових типів (в тому числі процедурних і функціональних), структур та об'єктів:

 type

   <name_0>= record

   end;

   <name_1>= <type or range>;

   <name_2>= object[(father's name)]

   [private]

   <variables or methods>

   [public]

   <variables or methods>

   end;

Опис змінних:
var <name0>, <name1>,.. : <type or range>;
var <name3>, <name4>,.. : Byte absolute <segment: offset>;

Приклади:

type
    Pointer= record
    case Byte of
     $00: (ofs, seg: Word);
     $01: (fulladdr: LongInt);
    end;

    _RGBA= record
     red, green, blue: Single;
     alpha: Single;
    end;

    _VideoBuffer= array [16*12] of _RGBA;

    _Beer= (BEST, BESTER, MORE);

    _Element= ^_List;

    _List= record
     prev: _Element;
     data: _Beer;
     next: _Element;
    end;

    _SimpleProc= Procedure;
    _ByteFunc= Function: Byte;

    _New= object
    private
     right, bottom: Integer;
     procedure Destroy;(*or destructor..*)
    public
     left, top: Integer;
     width, height: Word;
     procedure Create;(*or constructor..*)
     procedure Free;
    end;

    _Newest= object(_New)
     procedure Create;
     procedure Free;
    end;

const
     CNT= $40;
     svar_0: _Beer= MORE;
     svar_1: Byte= 0;
     svar_0_addr: Pointer= (ofs: Ofs(svar_0); seg: Seg(svar_1));
     svar_1_addr: Pointer= (fulladdr: LongInt(@svar_1));

var
   counter: _Beer;
   temp0, temp1, temp2: 0..Byte('2');
   a: array [0..0] of array [Byte] of Byte;
   b: array (.0..0, Byte.) of Word;(*(.= [    .)= ]*)
   intVar: Word;
   proc: Procedure (const BITS: Byte);
   float10: Extended;
   float4: Single;
   divZeroErrorAddr: LongInt absolute $0000: $0000;
   mode: LongInt absolute $0040: $0049;
   crtMode: LongInt absolute mode;

procedure _New.Create; assembler;
asm
end;

procedure _New.Destroy; assembler;
asm
end;

procedure _New.Free;
begin
end;

procedure _Newest.Create;
begin
 inherited Create;
end;

procedure _Newest.Free;
begin
 inherited Free;
end;

begin
end.

Опис процедур та функцій (конструкторів та деструкторів):
procedure <identifier> [parameters]; [directives]
function <identifier> [parameters]: <type>; [directives]

Приклад:

const
     test: Word= $0001;

var
   procCall: Procedure (var DATA);
   temp: Byte;

procedure SwitchLowBytes(var DATA); far;
begin
 temp:= Byte(Ptr(Seg(DATA), Ofs(DATA)+ 1)^);
 Byte(Ptr(Seg(DATA), Ofs(DATA)+ 1)^):= Byte(Ptr(Seg(DATA), Ofs(DATA))^);
 Byte(Ptr(Seg(DATA), Ofs(DATA))^):= temp;
end;

procedure switch_low_bytes(var data);
type
    _bytes: array [0..1] of Byte;

begin
 temp:= _bytes(data)[0];
 _bytes(data)[0]:= _bytes(data)[1];
 _bytes(data)[1]:= temp;
end;


begin
 procCall:= SwitchLowBytes;
 WriteLn(test);
 procCall(test);
 WriteLn(test);
 switch_low_bytes(test);
 WriteLn(test);
end.

У програмі повинно бути як мінімум два оператори — це begin та end. Після кожного рядка необхідно ставити «;» (це правило не стосується операторів після яких розміщено зарезервоване слово «end», «begin», «else», вбудованого асемблеру тощо).

Кількість зарезервованих слів «begin» та «end» у програмі не обов'язково повинно збігатися.

Наприклад:

begin
 asm
 end;
end.

unit new;
 interface
 implementation
end.

type
    _HBrush= record
    end;
begin
end.

Присвоєння значення відбувається так:
<typed address>:= <typed address>;
<typed address>:= <value>;
Після останнього «end» необхідно поставити крапку «.»

Математичні операції

Операнди:

• «+»— додавання;
• «-»— віднімання;
• «*»— множення;
• «/»— ділення;
• «div»— ціла частина від ділення (наприклад: 7 div 2= 3);
• «mod»— остача від ділення (наприклад: 7 mod 2= 1);
• "="— дорівнює;
• «<>»— не дорівнює (≠);
• «>»— більше;
• «<»— менше;
• ">="— більше або рівне (≥);
• "<="— менше або рівне (≤);
• «shl»— побітовий зсув вліво (наприклад: 00000110b shl 1= 00001100b);
• «shr»— побітовий зсув вправо (наприклад: 00000111b shr 1= 00000011b).

Цілі типи:

Дійсні типи:

Інші типи:

• Abs(X) — обчислення абсолютного значення (модулю) Х.
• ArcTan(X) — обчислення кута, тангенс якого дорівнює Х (тобто математичний arctg(X)), значення кута подано в радіанах і може знаходитися в діапазоні від -π/2 до π/2. Для перетворення значення кута з радіанної міри в градусну необхідно значення кута помножити на число 180/π. Результат має дійсний тип.
• Cos(X) — обчислення косинуса Х, параметр задає значення кута в радіанах.
• Exp(x) — обчислення значення експоненти аргументу (ex). Результат завжди має дійсний тип.
• Frac(X) — знаходження дробової частини Х. Результат має дійсний тип.
• Int(X) — знаходження цілої частини Х (дробова частина відкидається). Результат має дійсний тип.
• Ln(x) — обчислюється натуральний логарифм аргументу. Результат має дійсний тип. За допомогою функцій Exp та Ln можна обчислити довільну степінь числа так: ab=Exp(b*Ln(a)), відповідно корінь можна подати так само a1/b (тобто корінь степеня b з a)=Exp(1/b*Ln(a)).
• Pi — повертає значення числа p (3.1415926).
• Sin(X) — обчислення синуса Х. Параметр задає значення кута в радіанах. Для перетворення значення кута з радіанної міри в градусну необхідно значення кута помножити на число 180/p. Результат має дійсний тип.
• Sqr(X) — піднесення до квадрата значення Х. Тип результату збігається з типом параметра.
• Sqrt(X) — обчислення квадратного кореня з Х. Тип результату дійсний.
• Random — генерує значення випадкового числа з діапазону від 0 до 0.99. Тип результату дійсний.
• Random(P) — генерує значення випадкового числа з діапазону від 0 до P. Тип результату цілий. Щоб випадкові числа були «більш випадковими», необхідно періодично змінювати базу генерації. Для цього використовується процедура Randomize, що дозволяє при кожному новому запуску програми отримувати різні випадкові числа.

Для величин перелічувальних типів (всі цілі, літерний та булівський) існують також декілька зручних стандартних функцій та процедур, наведених нижче:

• Dec(x, [dx]) — процедура зменшує значення змінної Х на величину DX, а якщо параметр DX не заданий — на 1.
• Inc(x, [dx]) — процедура збільшує значення змінної Х на величину DX, а якщо параметр DX не заданий — на 1.
• Pred(X) — функція, що визначає попереднє значення для даного типа. Наприклад, Pred(5)=4, Pred(True)=False, Pred('B')='A'.
• Succ(X) — функція, що визначає наступне значення для даного типа. Наприклад, Succ(5)=6, Succ(True)=False, Succ('A')='B'.
• Odd(X) — число перевіряється на непарність. Результат дорівнює true, якщо аргумент непарний, і false — в протилежному випадку.

• FreePascal
• GNU Pascal
• TMT Pascal
• Turbo Pascal