Літківський бій

За поширеною очевидцями бою та їхніми нащадками версією, після бою під Крутами між курсантами новоутвореної Української Народної Республіки і вояками Червоної Гвардії новоутвореної Російської Федеративної Республіки, невеликий загін у складі 24 юнкерів Київської військової школи ім. Богдана Хмельницького відступав у напрямку до Києва, столиці УНР. Залізницею вони доїхали до станції Бобрик (далі вона була захоплена військами Муравйова), пішки пройшли через село Семиполки і лісом дійшли до Літок. Там загін став на ночівлю. Вже на світанку в село увійшли вояки підрозділів Червоної Гвардії, воїни УНР вступили з ними у нерівний бій. З них 20 бійців загинули в бою, 4-х окупанти стратили. Після бою підрозділи Червоної Гвардії рушили далі, на Київ. Пізніше місцеві селяни позвозили загиблих і поховали їх у братській могилі.

Цю версію озвучував історик Володимир Улянич у 2008 році.[1]

У ЗМІ озвучувалися також дані, що бій відбувся все ж 1919 року, але також фігурували 24 юнкери-учасники бою під Крутами.[2]

Згідно з архівними відомостями, які надають метричні книги православних Миколаївської та Троїцької церков містечка Літки, ніяких масових поховань 1918 року у Літках не було зафіксовано. Проте є записи № 4-17, 18, 19 про смерть та поховання вояків УНР, які загинули 18-20 січня (2 лютого) 1919 року та були поховані 22 січня (4 лютого) того ж року у загальній братській могилі на новому кладовищі (що при дорозі у с. Семиполки).[3]

На основі цих даних співробітники ЦДІАК України відтворили деякі подробиці тих подій у містечку Літки. 18 (31) січня 1919 року розвідкою більшовиків було убито воїна одного з полків української Директорії, який перебував на варті. Головний бій відбувся 19 січня (1 лютого), у ньому брали участь вояки 1-го та 2-го Чорноморських куренів армії УНР. Їх супротивниками були більшовицькі війська (за припущенням ЦДІАК України, червоноармійці 1-го радянського Богунського полку, командир Микола Щорс), у бою загинуло 14 вояків УНР. Ще один помер від ран через 2 дні.[3]

Загалом внаслідок цих боїв у містечку Літки загинуло та померло від ран 16 вояків УНР, які були поховані 22 січня (4 лютого) 1919 р. у братській могилі. Відомі імена та прізвища двох з них — Олександр Коротенко з Васильківського повіту Київської губернії та Анатолій Іванович Кисловський з міста Прилуки Полтавської губернії.[3]

Факт загибелі та чисельність вбитих в бою з радянського боку за архівними документами встановити не вдалося. Більшовики захопили Літки і, продовживши наступ, 23 січня (5 лютого) увійшли до Києва.[3]

В пам'ять про загиблих вояків Української Республіки на їх могилі в селі Літках було встановлено хрест.

У 2009 році президент України Віктор Ющенко наголошував на важливості вивчити події, пов'язані з Літківським боєм, повернути з небуття імена невідомих героїв, а ці події охарактеризував як «яскравий приклад героїчної поведінки нашої молоді часів української революції 1917—1921 років»[4].

• Взяття Києва Червоною армією (січень 1919)

• На вшанування пам'яті загиблих героїв // ЦДІАК України