Ліщинський Віталій Володимирович

Боротьбою займається з 1993 року. Тренуватися почав 11-річним хлопцем в Тернополі у молодого тоді 18-річного тренера Андрія Телебана (нині Заслужений тренер України), потім тренувався у Заслуженого тренера України Володимира Новохатька. Професійним борцем вирішив у 1996 році, після перегляду Олімпійських ігор в Атланті (США). На початку 2000-го року покинули Тернопіль тренери Володимир Новохатько та Олег Баламутов. Вони переїхали до Миколаєва, де були створені кращі умови для тренувань. Вслід за ними туди переїхав і Віталій Ліщинський. Тренувався в Миколаївській обласній організації ФСТ «Динамо» України. У 2003 році вперше стартував на спартакіаді України серед дорослих і зайняв друге місце. У 2007 році в складі збірної України здобув перемогу на Кубку світу в Анталії (Туреччина). Переміг не тільки в команді, а і в особистому заліку. На чемпіонаті Європи-2009, який відбувався в Литві, здобув «бронзу», програвши у півфіналі олімпійському чемпіону, росіянину Олексію Мішину, та вигравши сутичку за третє місце в естонця. Через численні травми, що переслідували Віталія з 2004 року, не зміг взяти участь у багатьох міжнародних змаганнях, включно з чемпіонатами світу і Олімпійськими іграми. Особливо часто дошуляло — розтягнення зв'язок правого плеча. Після завершення кар'єри спортсмена, став тренером. Працював у Миколаївській дитячо-юнацькій спортивній школі «Динамо»[2], в Тернопільській міській комунальній дитячо-юнацькій спортивній школі. Наставник срібного призера чемпіонату світу серед молоді Андрія Антонюка[3].

• Статистика виступів на міжнародних змаганнях. Institut für Angewandte Trainingswissenschaft (укр. Інститут прикладних навчальних наук). (англ.)
• Віталій Ліщинський: «Є випадки, коли багаті країни купують сутички для своїх спортсменів» // «Спорт Тернопільщини», 21.02.2012