Ліщук Віталій Леонідович

Народився Віталій Ліщук 14 травня 1986 року в селі Зоря Володимир-Волинського району. Виховувався у багатодітній родині, де окрім нього були ще три сестри. Після закінчення Зорянської загальноосвітньої школи працював у фермерському господарстві сусіднього села Білин. Строкову армійську службу проходив у Червонограді. Повернувшись, працював на Володимир-Волинському цукровому заводі, потім — на фермерському господарстві, а в останні роки — у приватного підприємця. Проживав із матір'ю, працював також на власному господарстві та допомагав сусідам і знайомим по роботі у приватному господарстві.

З початком російської збройної агресії з села Зоря мобілізували одинадцять чоловік, Віталія Ліщука в списках не було, хоча він і відслужив в армії. Разом із своїм товаришем він на початку березня 2014 року пішов до військкомату добровольцем.

Солдат, навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський. Проходив підготовку на Рівненському полігоні, 3-го травня побував удома, після чого відбув на Схід України у Донецьку область.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць. Віталій був серед чотирьох солдатів, які згоріли в підірваній ворогом бойовій машині піхоти. Його ідентифікували за залишками форми та військовим квитком, який частково вцілів, ховали у закритій труні, що пізніше спричинило чутки у селі, що він буцімто живий, лише лікується в госпіталі.

Удома залишилась мати Марія Іванівна та три сестри Ірина, Ліда і Наталія, які проживають окремо, батько Віталія помер кілька років тому.

27 травня Віталія поховали на кладовищі рідного села Зоря[4].

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Віталієм Ліщуком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].

27 червня у селі Зоря відбувся футбольний матч пам'яті загиблих героїв російсько-української війни між збірною командою Володимир-Волинського району та збірною учасників АТО, який присвячений пам'яті загиблих на війні жителів району та зокрема мешканцю Зорі Віталію Ліщуку.[6]

На сайті Зорянської школи створено сторінку «Гордість школи» у пам'ять випускника школи Віталія Ліщука, який пішов добровольцем до Збройних сил та віддав своє життя за незалежність України[7].

• Ліщук Віталій Леонідович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• На війну попросився добровольцем… // «День». 29-05.2014.
• Володимирщина у жалобі, не співає й птаха. Пам'ять житиме в словах: ранок, обстріл, Волноваха… // Архів. «Рідне місто». 22-05-2015.