Лі Си
Лі Си (кит. 李斯, 280 до н. е. —208 до н. е.) — китайський політичний діяч, письменник часів династії Цінь, прихильник легізму.
| Лі Си | |
|---|---|
| кит. 李斯 | |
 | |
| Народився |
280 до н. е. Shangcai Countyd, Чу |
| Помер |
208 до н. е. Сяньян, Династія Цінь ·waist chopd |
| Країна |
Чу Династія Цінь |
| Діяльність | політик, письменник, філософ, міністр |
| Галузь | філософія |
| Вчителі | Сюнь-цзи |
| Знання мов | китайська |
| Заклад | Цінь Ши Хуан-ді і Ер Шихуанді |
| Діти | Lý Dod |
| |
Життєпис
Народився у 280 до н. е. у містечку Шанцай царства Чу. Походив з незаможної родини. Деякі час займав дрібні адміністративні посади. Зрештою став учнем Сюнь-цзи. Знаючи, що у царстві Цінь залюбки приймають талановитих людей з інших держав, відправився туди. Завдяки власному хисту зміг спочатку стати помічником впливового міністра Лю Бувея, а згодом радником лівої сторони володаря Чжен-вана (майбутнього Цінь Шихуанді). Після цього сприяв політиці об'єднання Китаю, зокрема сприяв тому, що царство Ці відмовилося від союзу від держав Янь, Хань, Вей, Чу. Завдяки цьому Чжен-вану вдалося їх захопити поодинці.
Після об'єднання імперії, Лі Си став першим міністром (канцлером). За його ініціативи проведені важливі реформи: територія держави була поділена на повіту, які об'єднувалися у 36 областей (на їх чолі стояв своєрідний триумвірат з цивільного губернатора, військового очільника та імперського інспектора); проведено стандартизацію китайського шрифта (замінив шрифт «великої печатки» раннього Чжоу на винайдений ним шрифт «малої печатки», який практично в такому ж стані зберігся дотепер); була введена єдина довжина всіх колісниць з віссю; стандартизацій мір та ваги; стандартизація валюти (впроваджено лише золоті та бронзові гроші з отвіром по середині); стандартизація ширини доріг.
У 213 до н. е. під час бенкетув імператорському палаці між Лі Си, прихильником легізму, та вченим-конфуціанцем вспалахнула дискусія стосовно правил управління імперією. У зв'язку з цим Лі Си домігся імператорського декрету, згідно з яким наказувалося знищити історичні записи, окрім тих, що стосувалися династії Цінь, наукові праці, окрім документі Академії знань (заснував Цінь Шихуанді), праць з медицини, сільського господарства, лісоводства. Особливо наполягалося на спаленні текстів філософських шкіл, щоб залишилися лише праці легістів. Людей, що обговорювали Шицзин та Шуцзин наказувалося стратити.
Лі Си зберіг свій вплив на імператора до самої його смерті у 210 до н. е. В цей час євнух Чжао Ґао умовив Лі Си підтримати сина імператора Ху Хая (Ер Шихуанді). Лі Си разом з Чжао Ґао підробили заповіт Цінь Шихуанді, відправивши від імені останнього наказ іншому синові імператора Фу Су та військовику Мен Тяню накласти на себе руки, що вони й зробили.
Зрештою внаслідок інтриг Чжао Ґао у 208 до н. е. страчено й Лі Си. Разом з ним було страчено його рідних.
Літературна діяльність
Був талантовитим письменником, полемістом. Найвідоміші твори Лі Си: «Доповідь про заперечення з приводу вигнання з країни іноземців», «Висічений напис на камені гори Тайшань», «Висічений напис на камені місцевості Лан'я».
Джерела
- Kenneth James (2002). The Human Tradition in Pre-modern China. Scholarly Resources, Inc.. ISBN 978-0-8420-2959-9.