Полярна зоря

• Полярна зірка — термін, широко вживаний у добу Відродження. Походить від лат. polaris, що означає «біля північного полюса».
• Stella maris — з латини морська зірка. Також католики так нарекли Богородицю, починаючи з гімну VIII ст. «Ave Maris Stella».
• Cynosūra — латинська назва, утворена від грец. κυνόσουρα, «хвіст собаки», що нагадує часи, коли сузір'я Малої Ведмедиці пов'язували із собакою.
• Арктос — від грец. ἄρκτος — 1) ведьмідь, 2) північ[1] Арктойська країна — поетична назва України у творах барокових авторів. Арктойський люд — руси-українці[2].
• Бігунова зоря (зірка) — українська назва від бігун (полюс), зафіксована у ХІХ ст.[3][4]
• Провідна зоря — поетична назва. Переклад давньоанглійського слова lodestar, зафіксованого у XIV ст.
• Північна або Опівнічна зоря — поетична назва.

Інші назви: Alruccabah, Dhruva tāra, Mismar, Navigatoria, Phoenice, Tramontana, Angel Stern, Star of Arcady, Yilduz[5] тощо.

Надгігант Полярна A та супутники: Полярна Ab і Полярна B. Художнє зображення

Полярна зоря перебуває на відстані менше 1° від північного полюсу світу[Прим. 1][6], і тому майже нерухома під час добового обертання зоряного неба. Вона дуже зручна для орієнтування в північній півкулі — напрямок на неї практично збігається з напрямком на північ, а висота над обрієм майже дорівнює географічній широті місця. Внаслідок прецесії земної осі розташування Північного полюсу світу поступово змінюється, найближче до нього (на відстань приблизно 30') Полярна підійде близько 2100 року. У південній півкулі немає яскравої поляриссими, найближча до південного полюса σ Октанта — дуже слабка.

Полярна є найближчою до Землі цефеїдою (пульсуючою змінною зорею). Відповідно до четвертого видання Загального каталогу змінних зір її період становив 3,97 доби, а амплітуда (у променях V) становила 0,27^m. Наприкінці 1980-х рр. було помічено систематичне зменшення амплітуди пульсацій Полярної. На основі екстраполяції очікувалося, що в середині 1990-х Полярна перестане бути цефеїдою. Висловлювалися навіть припущення, що полярна зоря — перший виявлений випадок припинення пульсацій цефеїд, пов'язаний із виходом зорі зі смуги нестабільності (внаслідок еволюції). Але спостереження зафіксували, що зменшення амплітуди припинилося близько 1993 року. Відтоді амплітуда змін візуального блиску становить 0,032^m[7]. Крім того, за той час зоря стала десь на 15 % яскравішою.

Полярна зоря насправді являє собою потрійну зоряну систему[8]. У центрі системи розташований надгігант (Полярна А), що яскравіша Сонця більш як у 2000 разів. Полярна B розташована на значному віддаленні від Полярної А, тому побачити її в телескопи можна навіть із поверхні Землі. Однак карликовий супутник центральної зорі — Полярна Ab — розташована так близько до гіганта, що сфотографувати його вдалося лише орбітальному телескопу «Габбл», і то лише після переналагодження устаткування[9]. Період обертання Полярної Ab становить близько 30 років[10].

Оскільки Полярна є найближчою цефеїдою, визначення відстані до неї є вельми актуальним питанням, оскільки воно дає змогу уточнити нуль-пункт залежності «період — світність» та, відповідно, шкалу космічних відстаней. У 80-х роках XX сторіччя вважалося, що Полярна розташована на відстані близько 90 пк, однак можлива похибка оцінювалася величиною 20 %[11]. За уточненими даними Гіппаркоса (2007), відстань становила близько 133 пк (433 світлових роки) з похибкою близько 15 %[12], хоча існували й альтернативні оцінки — від 322 до 520 світлових років[13].

Зокрема 2012 року набула широкого розголосу новина про те, що відстань до полярної зорі значно менша, ніж вважалося раніше: 323 світлових роки замість 433[14][15][16], втім, інші дослідники поставили цю інформацію під сумнів[17].

За даними Gaia було визначено відстань близько 477 світлових років (137,1±0,5 парсек)[18].

• Info on Polaris(англ.)